Decision № 72744568, 07.03.2018, Frankivskyi District Court of Lviv City

465/3666/16-ц

2/465/564/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07.03.2018 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Кузь В.Я.

при секретарі- Янковській С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Магістральне", Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про вселення у приміщення будинку № 29 по вулиці В.Великого в м. Львові, або надання іншого житлового приміщення, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд із позовною заявою про вселення у приміщення будинку № 29 по вулиці В.Великого в м. Львові, або надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтуванням своїх вимог покликається на те, що 9 березня 1988 року він влаштувався на роботу у Львівський завод залізобетонних виробів №1 і як працівнику заводу йому було надано гуртожиток, що по вул. В. Великого, 29 у м.Львові. По даній адресі він прописаний до цього часу та по даній адресі в кімнаті №412 він проживав та зберігав особисті речі. За проживання в гуртожитку він сплачував відповідні кошти. В березні 2008 року він захворів та перебував на лікуванні у різних лікувальних закладах і відповідно з даних об’єктивних причин в гуртожитку проживати не міг. Після виписок з лікувальних закладів він змушений був продовжити лікування амбулаторно та потребував сторонньої допомоги тому тимчасово проживав у родичів у с. Сарнах, Яворівського району, Львівської області. Лікування він продовжує і на даний час та являється інвалідом першої групи. В серпні 2008 року, він прибувши в гуртожиток для того, щоб взяти з кімнати де проживав, деякі свої речі, потрапити в кімнату не зміг, так як двері та замки були в кімнаті поміняні, куди поділись його речі пояснити не зміг. Саме з цього моменту йому стало відомо про те, що гуртожиток перейшов на баланс Франківської районної адміністрації ЛМР і саме з цього моменту він не може проживати в даному будинку, так як у кімнаті де він проживав та прописаний проживали інші особи. Наказом департаменту житлового господарства та інфрастуктури Львівської міської ради від 26.03.2008 року №124 гуртожиток на вул. В. Великого, 29 надано статус житлового та рекомендовано ФРА укласти договори житлового найму з мешканцями, які проживали та зареєстровані в даному будинку. Будинок перебуває на балансі ЛКП «Магістральне». Про зміну статусу гуртожитку його ніхто не повідомляв, договір житлового найму не укладався, до суду з цього приводу він не звертався, оскільки не мав змоги так як постійно перебував на лікуванні. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача- Стальчук В.М. позов підтримав, пояснення надав аналогічні неведеним, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ЛКП «Магістральне»- ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву в якій просила у задоволенні позову відмовити, разом із цим долучила копії рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.02.2017 року, яким ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування ліжко-місцем в будинку по вул. В. Великого, 29 у м.Львові та знято з реєстрації, а також Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06.07.2017 року, згідно якої рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.02.2017 року залишено без змін.

Представник відповідача ФРА ЛМР ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву в якій просив у задоволенні позову відмовити та врахувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.02.2017 року, яким ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування ліжко-місцем на вул. В. Великого, 29 у м.Львові із зняттям з реєстрації.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд в задоволенні позову відмовляє з огляду на таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України і ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на території Франківського району м. Львова знаходиться житловий будинок комунальної власності №29 на вул. ОСОБА_4, що перебуває на балансі та утриманні ЛКП «Магістральне».

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 25.10.2007 року №1158 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова будинок №29 по ОСОБА_4 перейшов у власність територіальної громади м.Львова.

На підставі наказу департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 124 від 26.03.2008 року змінено статус гуртожитку в житловий будинок та укладено договір житлового найму з мешканцями будинку №29 на вул. Володимира Великого у м.Львові.

Як вбачається із копії паспорта, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у будинку №29 (гурт.), що по вул. В. Великого, 29 у м. Львові (а.с.6).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01.02.2017 року ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування ліжко-місцем на вул. В.Великого,29 у м.Львові із зняттям з реєстрації (а.с.61-64).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.07.2017 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.02.2017 року залишено без змін (а.с.65-68).

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, що встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем та його представником не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а судом таких не здобуто, у той же час, позивач визнаний в судовому порядку, таким, що втратив право користування житлом (ліжко-місцем) у будинку №29 по вул. В. Великого у м.Львові із зняттям з реєстрації. Рішення суду набрало законної сили. Таким чином, позовна вимога про вселення позивача у приміщення буд.№29 по вул. В. Великого у м. Львові протирічить рішенню суду, яким визнаний таким, що втратив на це право.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання судового збору суд враховує, що позивач є інвалідом першої групи (а.с.7) та відповідно до ч.1 п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підлягає звільнення від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,10,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Магістральне", Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про вселення його у приміщення будинку № 29 по вулиці В.Великого в м.Львові, або надання іншого житлового приміщення, за відсутністю на те підстав.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Львівської області, через суд, що ухвалив рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 12.03.2018 року.

Суддя В.Кузь