Court ruling № 72698138, 13.03.2018, Melitopol City and District Court of Zaporizhzhia Oblast

Дата документу 13.03.2018 Справа № 320/7945/16-к

1-кп/320/58/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області в складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

суддів – Міщенко Т.М., Купавської Н.М.,

при секретарі: Бондаренко Г.В.,

за участю прокурора – Фурманенко М.В.,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали кримінального провадження № 12016080140005060 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016080140005060 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

У відповідності до вимог ст. 331 КПК України прокурором заявлено у судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 на строк 60 днів, оскільки ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу не втратили своєї дії та жодним чином не зменшилися. ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні умисного злочину, а саме – особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Крім цього, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і невідворотність покарання за його вчинення, існує ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде переховуватись від суду, а також без перешкод залишить своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_2 скоїв злочин, будучи раніше засудженим за скоєння злочину, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, і це свідчить про існування ризику, що він може вчинити новий злочин. Крім того, обвинуваченому відома адреса проживання свідків і є достатні підстави вважати, що він може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд обрати йому більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що є достатні підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, виходячи з наступного.

Відповідно частини 2 статті 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 23 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суддя зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суддя своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою,обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов’язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч.2 ст.29 Конституції України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст.ст.7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

У судовому засіданні встановлено, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_2, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини по справі під час судового провадження.

Враховуючи тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому, відсутність відомостей про наявність у нього тяжких захворювань, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений за вчинення злочинів, судимість за які не погашена, не працює, постійного джерела прибутку не має, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд вважає що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не зникли та не зменшилися, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім, тому колегія суддів вважає необхідним на час судового провадження застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_2 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявного обґрунтованого обвинувачення, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, виключаючи на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на більш м’який.

Суд вважає, що стан здоров’я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув’язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

При цьому необхідно зазначити також, що колегією суддів вживаються усі можливі та доступні процесуальні заходи для своєчасного розгляду даної судової справи, зважаючи, у тому числі, на те, що навантаження суддів, що існує на даний час в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, є понаднормовим, кількість судів в установі, які мають можливість на даний час відправляти судочинство, що є більш ніж вдвічі меншою від кількості, визначеної штатним розкладом, велику кількість та складність судових справ, що одночасно перебувають у провадженні останніх.

Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на вказане, суд не знаходить переконливими доводи сторони захисту про можливість зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що є необхідність у продовженні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 177, 197, 314-316, 327, 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді тримання під вартою, продовжити на строк 60 днів, тобто з 13 березня 2018 року по 12 травня 2018 року включно.

Розгляд кримінального провадження відкласти на 17 квітня 2018 року на 15-30 годин.

Копію ухвали надіслати начальнику Запорізького СІЗО для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Т.В. Юрлагіна

Судді: Т.М. Міщенко

ОСОБА_3