Court ruling № 72691394, 13.03.2018, Nemyshlianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Frunzenskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 645/1365/16-к

Провадження №1-кп/645/48/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі: Головуючого – судді Бондарєвої І.В., суддів - Сілантьєвої Е.Є., Шарко О.П., при секретарі – Проневич Д.О., за участі прокурора –Довгаль О.В., захисника – адвоката ОСОБА_1, обвинуваченого – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Фрунзенського районного суду м.Харкова знаходиться вказана кримінальна справа.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 29.01.2018 р. відносно ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 29.03.2018 р.

У зв’язку з неможливістю закінчення судового розгляду справи до вказаного строку, прокурор в судовому засіданні заявив про доцільність продовження запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для його обрання під час досудового розслідування.

Захисник та обвинувачений заперечували проти продовження вказаного запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, про які зазначив прокурор, та наявність у ОСОБА_2 постійного місця проживання. Просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_2 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку і санкцією ч.1 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п’ятнадцяти років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року Європейський

суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, судом при вирішенні клопотання враховуються дані про особу обвинуваченого, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв’язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров'я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

На даний час судовий розгляд справи триває, що об’єктивно унеможливлює завершення судового слідства по кримінальному провадженню.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає доведеними наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого та неможливості його подальшого тримання під вартою на теперішній час суду не представлено.

Судова колегія вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

За таких обставин суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто ризики, які були враховані судом при обранні йому такого запобіжного заходу, не зменшились, у зв’язку з чим суд вважає необхідним продовжити строки тримання під вартою, а клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Крім того, судова колегія зазначає, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали, а питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-199 КПК України, суд –

П о с т а н о в и в:

Клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу - відхилити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 10 травня 2018 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий – суддя: Бондарєва І.В.

Судді : Сілантьєва Е.Є.

ОСОБА_3