Court ruling № 72563345, 05.03.2018, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

05.03.2018м. ДніпроСправа № 904/1012/16

За заявою: Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра

про поновлення строку для пред'явлення та надання дублікату ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 у справі №904/1012/16

У справі

за позовом Новомосковської районної ради, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

до Державної інспекціії сільського господарства в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення боргу у розмірі 36 925,62 грн. за договором оренди

Суддя Назаренко Н.Г.

За участю секретаря судового засідання Буланої Ю.М.

Представники:

Від заявника: не з'явився

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Новомосковська районна рада звернулась до Господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області суму основного боргу у розмірі 25 729,95 грн., 3% річних - 1 303,00 грн. інфляційні втрати - 9 892,67грн. за договором оренди № 16 від 05.03.2013р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016, затверджено мирову угоду №1, укладену між Новомосковською районною радою та Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області, сторонами у справі №904/1012/16 та припинено провадження у справі.

20.02.2018 Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра звернулось до господарського суду з клопотанням від 20.02.2018 про поновлення строку пред'явлення ухвали до виконання та надання дублікату ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 у справі №904/1012/16 у зв'язку з втратою документів при пересилці.

Розглянувши зазначену заяву Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 про затвердження мирової угоди не виконана у зв'язку з її втратою. На підтвердження того, що ухвалу про затвердження мирової угоди не виконано, заявник надав довідку № 03-34/303 від 20.02.2018 (а.с. 67).

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

В даному випадку ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016, якою затверджено мирову угоду між сторонами у справі №904/1012/16 є виконавчим документом, тому до неї застосовуються приписи підпункту 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Підпунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017), передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

На підставі викладеного заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката ухвали від 12.04.2016 по справі № 904/1012/16про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню

Керуючись ст. 329, підпунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Управління Державної казначейської служби України у Центральному районі м. Дніпра про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката ухвали від 12.04.2016 по справі № 904/1012/16 про затвердження мирової угоди - задовольнити.

2. Поновити строк пред'явлення ухвали від 12.04.2016 по справі № 904/1012/16 про затвердження мирової угоди до виконання.

3. Видати дублікат ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 по справі № 904/1012/16 про затвердження мирової угоди.

Ухвала набирає законної сили - 05.03.2018.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко