Decision № 72500995, 28.02.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2018 року № 826/2792/17

Окружним адміністративним судом міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві

третя особа Служба безпеки України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся представник позивача із позовними вимогами до Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 09.02.2017 №11/58 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відтак, рішення прийняте з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно дослідивши обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 09.02.2017 №11/58 скасовано ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», виданий 10.06.2006. Підставою для прийняття такого рішення слугував лист Служби безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144.

Листом Служби безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144 встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки, що становлять загрозу національній безпеці Україні.

Листом Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 21.12.2016 №57/6/3629 повідомлено позивача про те, що за результатами проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №2201606000000019 від 12.05.2016 в діях ОСОБА_1 не виявлено ознак причетності до проведення дій на шкоду державній безпеці України, у зв'язку з чим, інформація в листі Служби безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144 втратила свою актуальність.

Представник позивача звернувся із адвокатським запитом від 11.07.2017 до Служби безпеки України, в якому просив повідомити останнього про обставини, що підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 ознак загрози національній безпеці Україні.

Листом Служби безпеки України від 20.02.2017 №2/П-332/14 повідомлено, що в діях ОСОБА_1 не виявлено ознак причетності до проведення дій на шкоду державній безпеці України.

З вищевикладеного вбачається, що рішення Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві було прийняте на виконання листа Служби Безпеки України від 08.11.2016 №2/2/1-37144, який втратив свою актуальність.

У зв'язку з цим, позивач звернувся із письмовим клопотанням до Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві, в якому просив скасувати рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1

Листом Управління Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 25.07.2017 №11/997 позивачу було відмовлено на підставі ст. 15 Закону України «Про імміграцію».

Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюються Конституцією України, Законом України «Про імміграцію» та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.6 Закону України «Про імміграцію» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Пунктом 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо з'ясується, дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Пунктами 21 - 24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.12.2002р. №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію».

З вищевказаного вбачається, що Шевченківський районний відділ Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві діяв на підставі та в межах закону, однак відомості про кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1, втратили свою актуальність ході проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №2201606000000019 і на момент повторного звернення підстави для скасування дозволу на імміграцію відпали .

Статтею 15 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої

влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.

Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у разі фактичної зміни законодавчо мотивованих підстав, з якими в особи пов'язується право на отримання дозволу на імміграцію, така особа не повинна бути позбавлена такого права.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Керуючись статтями 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Окружний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати рішення Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві від 09.02.2017 №11/58 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1.

3. Стягнути з Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок Державної Міграційної Служби України в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур