Decision № 72407792, 26.02.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/17131/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Меблісам» (далі також - позивач,

ПАТ «Меблісам»)

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного

управління ДФС у м.Києві (далі також - відповідач)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016 №0061011204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на цей час законодавством України не встановлений порядок відведення земельної ділянки у власність або оренду для власників нежитлових приміщень в житлових будівлях. З огляду на це визначення відповідачем розміру земельного податку, який має сплатити позивач, із застосуванням ставки земельного податку у розмірі 3%, визначеної рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків у зборів у м.Києві», не може поширюватися на правовідносини між позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у письмовому запереченні проти задоволення позовних вимог заперечував у зв'язку з необґрунтованістю.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та статей 75, 76, 86 Податкового кодексу України головним державним інспектором відділу адміністрування місцевих податків управління податків і зборів з юридичних осіб у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві Парасюком Я.І. у приміщенні Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку платника податків Приватного акціонерного товариства «Меблісам» (код ЄДРПОУ 31901105).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.10.2016 №345/12-04 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю за 2016 рік та повноти нарахувань по земельному податку за січень 2016 року - серпень 2016 року ПАТ «Меблісам» (код ЄДРПОУ 31901105).

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) за 2016 рік (січень - серпень), визначений платником податків ПАТ «Меблісам» у податковій декларації з плати за землю, реєстраційний номер 9015438443 від 12.02.2016 за 2016 рік є нижчим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки. В порушення вимог пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України та пункту 5.6 додатку №3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року №58/923) «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві», ПАТ «Меблісам» подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік із застосуванням ставки земельного податку у розмірі одного відсотка замість трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На акт перевірки позивач подав до контролюючого органу заперечення.

Листом від 27.10.2016 №3158/10/26-55-12-04-27 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві повідомила позивача про те, що акт від 13.10.2016 №345/1204 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю за 2016 рік та повноти надходжень по земельному податку за січень 2016-серпень 2016 року ПАТ «Меблісам» залишено без змін, а заперечення ПАТ «Меблісам» - без задоволення.

На підставі акту перевірки фіскальним органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016 № 0061011204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб в сумі 11 540,72 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 9232,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2308,16 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями пункту 286.5 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Водночас, згідно пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «МЕБЛІСАМ» (код ЄДРПОУ 31901105) є користувачем земельної ділянки за адресою: м.Київ, просп. Перемоги, 27 (літера А), площею 0,0062 га, код ділянки 88:169:010.

ПАТ «МЕБЛІСАМ» має свідоцтво від 16.07.2003 серії НГ №010006809 про право власності на нежиле приміщення №1 - виробниче, площею 202,20 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, просп.Перемоги №27, літера «А».

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02.12.2015 у справі №21-3517а15), згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 Податкового кодексу України).

Тобто, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України в постанові від 07.07.2015 у справі № 21-775а15.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що зважаючи на те, що Позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Щодо розміру грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає.

Згідно статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земель міста Києва» нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки (обліковий код 88:169:010) за адресою: м.Київ, просп.Перемоги, 27 (літера А) площею 61,97 кв.м. складає 707177,37 грн.

Відповідно земельний податок за 2016 рік становить 21 215,32 грн. (707177,37 грн. *3% = 21 215,32 грн.) та 1767,94 грн. в місяць (21215,32/12=1767,94 грн.). Оскільки, позивачем самостійно розраховано податок в сумі 7 366,43 грн., то враховуючи вищезазначене, фіскальним органом правомірно донараховано підприємству за період січень-серпень 2016 року земельний податок у сумі 9232,56 грн.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Розмір штрафних (фінансових) санкцій складає 2308,14 грн. (9232,56 грн.*25%=2308,14 грн.).

За викладених обставин суд погоджується із висновком контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України та пункту 5.6 додатку №3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року №58/923) «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві», у зв'язку з чим донараховано до сплати земельний податок в сумі 9232,56 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 308,14 грн.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення. Відтак, позовні вимоги задоволенню судом не підлягають.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинство України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу

Суддя О.О. Власенкова