Court ruling № 72391668, 23.02.2018, Malovyskivka District Court of Kirovohrad Oblast

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1524/17

Провадження № 2/392/141/18

У Х В А Л А

23 лютого 2018 року м.Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Вдовіченка М.М., із участю секретаря судового засідання Касьян З.А., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2О, розглянув в підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Маловисківського районного суду Кіровоградської області перебуває зазначена цивільна справа. Під час підготовчого судового засідання представником позивача через канцелірію суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вирощувати товарну сільскогосподарську продукцію на земельній ділянці з цільовим призначенням- землі сільскогосподарського призначення , площею 5.1002 га, кадастровий номер 3523186800:02:001:0170 яка розташована на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району, Кіровоградської області. Заслухавши представника позивача, який просив заяву задовольнити, представника відповідача , яка заперечила, проти задоволення заяви, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з ч.1 ст.149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з роз"ясненнями, що містяться в п.4 вказаної Постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі, його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, може бути визнання правочину недійсним. Таким чином, виходячи із підстав забезпечення позову, передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України, враховуючи зміст позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову зазначеним позовним вимогам, суд приходить до висновку, що обраний представником позивача вид забезпечення позову, жодним чином не може вплинути на виконання майбутнього рішення суду та забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки цивільним законодавством чітко визначений спосіб захисту цивільних прав судом, а позовними вимогами позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 є припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. З огляду на викладене, заборона користування земельною ділянкою ОСОБА_4 шляхом заборони вирощування сільскогосподарської продукції жодним чином не утруднює виконання в майбутньому рішення суду, постановленого за результатами розгляду цивільної справи. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запереечнь, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про недоведеність представником позивача наявності підстав для забезпечення позову, передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України та того, що обраний ним захід забезпечення позову у виді заборони вчиняти дії шляхом заборони вирощування сільскогосподарської продукції, знаходиться у необхідному (обов"язковому) правовому зв"язку із позовними вимогами, їх предметом та відповідними положеннями Закону України "Про оренду землі", ЦК України та ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі - відмовити. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення. Відповідно до п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Маловисківський районний суд Кіровоградської області.

Суддя М.М. Вдовіченко