Decision № 72356539, 22.02.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2018 року № 826/665/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до третя особа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 провизнання протиправною та скасування постанови від 27 грудня 2017 року №55158448,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни від 27 грудня 2017 року про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, як юридичну особу, за невиконання без поважних причин рішення суду у виконавчому провадженні № 55158448.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/665/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 січня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року відмовлено Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (АДРЕСА_1).

У судовому засіданні 14 лютого 2018 року представник позивача адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити його в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що спірна постанова винесена неуповноваженою особою із порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача у судове засідання 14 лютого 2018 року не з'явився, згідно заяви від 29 січня 2018 року просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні 14 лютого 2018 року заперечив проти адміністративного позову, в обґрунтування зазначив, що станом на момент розгляду справи у суді виконавчий лист не виконаний.

На підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № 55158448 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року № 2а-16510/12/2670 про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2012 року по 18 травня 2017 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

В подальшому до відділу надійшов лист від боржника з клопотанням про звернення до суду з заявою про роз'яснення рішення суду в частині розміру суми до нарахування та виплати стягувачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2012 року по 18 травня 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року по справі № 2а-16510/12/2670 заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задоволено частково. Роз'яснено Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг наступне: - виконання судового рішення в частині нарахування та виплати заробітної плати позивачу за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2012 року по 18 травня 2017 року повинно здійснюватися Державним казначейством України у відповідності із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" за рахунок держави; - стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням загальної кількості робочих днів за період 02.11.2012 р. по 18.08.2017 р. (42+252+252+252+250+92)=1140 (кількість днів вимушеного прогулу)*446,68 (середньоденний заробіток) у розмірі 509 215,20 грн. (п'ятсот дев'ять тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 20 копійок, за вирахуванням всіх необхідних податків та зборів, отриманої допомоги по безробіттю. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року по справі № 2а-16510/12/2670 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі - задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року - скасовано у частині задоволення заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та роз'яснення про те, що виконання судового рішення в частині нарахування та виплати заробітної плати позивачу за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2012 року по 18 травня 2017 року повинно здійснюватися Державним казначейством України у відповідності із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" за рахунок держави. У задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року у цій частині відмовлено. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року залишено без змін.

Враховуючи викладене, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року по справі № 2а-16510/12/2670 щодо роз'яснення Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в частині "стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням загальної кількості робочих днів за період 02.11.2012 р. по 18.08.2017 р. (42+252+252+252+250+92)=1140 (кількість днів вимушеного прогулу)*446,68 (середньоденний заробіток) у розмірі 509 215,20 грн. (п'ятсот дев'ять тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 20 копійок, за вирахуванням всіх необхідних податків та зборів, отриманої допомоги по безробіттю" набрала законної сили.

Листом від 05 грудня 2017 року № 8685/11-5 боржник повідомив про часткове виконання рішення суду та про звернення з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року по справі № 2а-16510/12/2670.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 грудня 2017 року за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Позивач не погоджується із вказаною постановою, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає наступне: згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження № 55158448, відкрите 14 листопада 2017 року, перебуває на виконанні у державного виконавця Мурихіна Сергія Володимировича. При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадженні та спірна постанова про накладання штрафу винесені державним виконавцем Рубель Інною Вікторівною, тому позивач вважає останню неуповноваженою особою; позивач посилається на допущення помилок у судовому рішенні в кількості робочих днів, не визначенні розміру заробітної плати, неврахування судом факту виплат ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10168,00 грн, десяти посадових окладів у розмірі 30850,00 грн, середнього заробітку під час вимушеного прогулу у розмірі 10168,00 грн. Також, позивач зазначає, що ОСОБА_1 отримувала пенсію від держави.

Позивач вказує на невідповідність суми вказаної в роз'ясненні в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року та суми, що дійсно підлягає виплаті ОСОБА_1 з урахування викладених фактів, на думку позивача, свідчить про неможливість виконання виконавчого документу.

Відповідачем відзиву на позову заяву не подано, проте в заяві від 29 січня 2018 року представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Пояснення третьої особи мотивовані тим, що виконавче провадження, відкрите 14 листопада 2017 року дотепер не виконане без поважних причин, що свідчить про створення штучних умов з метою затягування виконання рішення суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавчі документи, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають виконанню після їх внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих документів у встановленому законодавством порядку (частина 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статею 4 встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, виконавчий лист, виданий судом у передбачених законом випадках на підставі судового рішення, із дотриманням вимог до виконавчого документа, підлягає примусовому виконанню за заявою стягувача.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

При цьому, окремо статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи наведені положення чинного законодавства, накладання штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відтак, рішення суду, що виконується в межах виконавчого провадження № 55158448 про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2012 року по 18 травня 2017 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обов'язковим до виконання.

Виконавче провадження № 55158448 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року № 2а-16510/12/2670 про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2012 року по 18 травня 2017 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 відкрито державним виконавцем 14 листопада 2017 року.

Станом на момент розгляду справи, вказане рішення суду не виконане.

При цьому, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року по справі № 2а-16510/12/2670 щодо роз'яснення Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в частині "стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням загальної кількості робочих днів за період 02.11.2012 р. по 18.08.2017 р. (42+252+252+252+250+92)=1140 (кількість днів вимушеного прогулу)*446,68 (середньоденний заробіток) у розмірі 509 215,20 грн. (п'ятсот дев'ять тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 20 копійок, за вирахуванням всіх необхідних податків та зборів, отриманої допомоги по безробіттю" набрала законної сили.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження поважності причин невиконання Боржником (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) рішення, викладеного у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року № 2а-16510/12/2670.

Судом відхиляються посилання позивача на винесення державним виконавцем Рубель І.В. оскаржуваної постанови за відсутності повноважень, оскільки допущена в Автоматизованій системі виконавчого провадження помилка про перебування виконавчого провадження № 55158448 на виконанні у державного виконавця Мурихіна Сергія Володимировича, не свідчить про дії державного виконавця поза його повноважень.

При цьому, доводи позивача в частині допущення помилок у судовому рішенні в кількості робочих днів, не визначенні розміру заробітної плати, неврахування судом факту виплат ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10168,00 грн, десяти посадових окладів у розмірі 30850,00 грн, середнього заробітку під час вимушеного прогулу у розмірі 10168,00 грн., тощо, повинні були враховані під час розгляду адміністративної справи або, наразі, можуть бути включені позивачем до касаційної скарги, проте такі доводи не звільняють позивача від обов'язку виконання рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, місто Київ вул. Б. Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 38062828 ) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова