Court ruling № 72306201, 16.02.2018, Centralnyi District Court of Mykolaiv City

Справа № 1423/19575/2012

н\п 4-с/490/155/2017

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року м. Миколаїв

Центральний рай онний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Сасік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області від 28.09.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу,-

в с т а н о в и в :

17.10.2017 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії посадової особи органу державної виконавчої служби посилаючись на те, що 31.03.2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва постановлено про стягнення з Кредитної спілки "Флагман" на його користь 65 806,97 грн. та видано виконавчий лист № 1423/19575/2012 06.03.2013 року, який неодноразово пред'являвся до державної виконавчої служби.

Востаннє виконавчий документ був пред'явлений до виконання 16.02.2016 року.

Постановою від 28.09.2017 року виконавчий документ повернений стягувачу, дана постанова отримана 09.10.2017 року, строк на оскарження постанови вважає не пропущеним, оскільки 17.10.2017 року поштовим відправленням направив дану скаргу до суду. Підставою для повернення виконавчого документу є те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, боржник господарську діяльність не здійснює, за вказаною адресою відсутній..

Заявник вважав дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними, а постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2017 року (ВП № 50553664) незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог ст.ст. 447, 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право на звернення до суду, який розглянув справу, як суд першої інстанції,зі скаргою, якщо вважають що рішенням або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Скаржник та його представник просили про розгляд скарги у їх відсутність, та задовольнити її у повному обсязі.

Представник суб'єкта оскарження до судового засідання не з'явився, направив свої заперечення, в яких вказав, що всі, передбачені законом вимоги виконав, майно боржника не знайдено, господарська діяльність не проводиться, а за такого, постанова відповідає вимогам ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", і у задоволенні скарги просив відмовити у повному обсязі.

Судом постановлено про розгляд скарги у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 450 ЦПК України.

Державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 505536664 були порушені вимоги ст.ст.18,28,37 Закону України «Про виконавче провадження».

У державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки виконуючи рішення суду, виконавець не в повній мірі використав свої повноваження, передбаченіст.18 Закону України «Про виконавче провадження»та не вжив вичерпних заходів щодо розшуку майна, які б носили ефективний характер, не здійснив огляд приміщень з метою виявлення майна, його опису, вилучення та подальшої реалізації з метою захисту інтересів стягувача; не залучав стягувача до проведення виконавчих дій; не скористався правом одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій, пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі і конфіденційної.

Не надано акту про відсутність майна, окрім того, не надано даних про його складання у присутності стягувача та боржника.

Державний виконавець не добросовісно виконав свої обов'язки щодо здійснення виконавчих дій, обмежився лише надсиланням запиту до Державної податкової служби України.

Державний виконавець не проводив накладення арешту на майно та рахунки боржника, не проводив пошуку майна боржника, не звертав стягнення на заробітну плату, пенсію чи інші доходи боржника, тобто не вчиняв жодної виконавчої дії, направленої на реальне виконання судового рішення.

Такого висновку суд дійшов, аналізуючи доводи скарги, надані документи та інформації про виконавче провадження.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надані широкі права та повноваження у процесі здійснення виконавчого провадження.

Суд вважає, що державний виконавець не в повному обсязі виконав роботу щодо виконання посадових прав та обовязків, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено лише, що заходи щодо розшуку майна виявились безрезультатними, однак не вказано, які заходи здійснено державним виконавцем.

Згідно п.20 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені ч.1 ст. 40 Закону.

За такого, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС слід визнати неправомірними щодо повернення виконавчого листа стягувачу, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2017р. (ВП № 50553664, винесена головним державним виконавцем - скасуванню.

При цьому, суд вважає строк на звернення до суду не пропущеним, оскільки матеріалами справи підтверджуються факти, викладені заявником.

Відповідно ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була винесена 28.09.2017 року отриманалише 09.10.2017 року, а тому, суд вважає, що строк на оскарження рішення державного виконавця стягувачем не пропущено.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзацах 1 та 3 п. 1, п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до ч. 5ст. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обовязковість рішень суду, тому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Відповідно до ч.2 ст. 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,129 Конституції України,ст.ст.2,13,18,28,37,41 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 449-451ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС щодо повернення виконавчого листа № 1423/19575/2012, виданого 06.03.2013 року стягувачу ОСОБА_1 - неправомірними.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2017 року (ВП № 50553664), винесену головним державним виконавцем Центрального районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області в строки, та порядку, передбаченому ст.ст. 353-356 ЦПК України.

Суддя : Черенкова Н.П.