Court ruling № 72296532, 16.02.2018, Zhytomyr District Court of Zhytomyr Oblast

справа 278/346/18

У Х В А Л А

16 лютого 2018 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Грубіяна Є.О., за участю секретаря Кушнір М.С., розглянув заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та клопотання про відстрочення сплати судового збору, --

В С Т А Н О В И В :

Спрямованою до суду заявою Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 214 716,98 гривень.

Водночас, автор позову порушує перед судом питання про відстрочення сплати судового збору з огляду на те, що Банк перебуває в стадії ліквідації, що у свою чергу спричинило скрутне фінансове становище.

Оглянув дане клопотання, приходжу до висновку про залишення його без задоволення з огляду на наступне.

За змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 136 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі", no. 28249/95 від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В прецедетних рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ЦПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги повідомлені позивачем обставини, приходжу до висновку, що вони не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, а тому клопотання підлягає залишенню без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 136 ЦПК України, суддя, –

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.О. Грубіян