№ 72207648, 14.02.2018, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/3063/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк І.О.

Провадження № 22-ц/778/618/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

Воробйової І.А.

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного м. Запоріжжя від 04 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.02.2007 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 44 400 дол. США та зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом, повернути кошти частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 05.02.2007 року, за умовами якого вона зобов'язалась відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим має заборгованість у сумі 31233,41 дол. США.

Також, вважає, що ОСОБА_6 повинен сплатити пеню та штраф за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором в загальній сумі 1162,91 долар. США.

Крім того, відповідач повинен сплатити штраф за порушення обов'язку поновлення дії договорів страхування, передбачених умовами кредитного договору в сумі 25 073,80 грн.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 32396,32 дол. США та 25073,80 грн., а також судові витрати.

Заочним рішенням Шевченківського районного м. Запоріжжя від 04 червня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» 32396,32 дол. США та 25073,80 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір 1827 грн. з кожного.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, відмовити в задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та стягнення судового збору.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2007 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №5234874, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 44400 доларів США, зобов'язавшись повернути кредит частинами та сплатити відсотки. (а.с.15-19).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредите давець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Банк свої зобов'язання за договором виконав.

ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, в зв'язку з чим станом на 11.04.2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 32396,32 долари США та 25 073,80 грн.

Крім того, на виконання умов кредитного договору в якості забезпечення ОСОБА_6 повного виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, 05.02.2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 730/08П/07 згідно з яким, поручитель зобов'язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2. вказаного договору поруки, поручитель ОСОБА_3 та боржник ОСОБА_6 відповідають як солідарні боржники, і Банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя, або до обох одночасно.

Статтями 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Суд першої інстанції розглянувши справу, вірно встановив характер спірних правовідносин і обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідачем ОСОБА_6 всупереч умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства не сплачуються у встановлені договором строки необхідні платежі, у зв'язку з чим наявна заборгованість за договором, а також те, що ОСОБА_3 повинна нести солідарну із позичальником відповідальність за умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог до неї, посилається на припинення строку дії договору поруки з підстав передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Проте, такі, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, що передбачено частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України.

Ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2013 року Банком було направлено на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором від 05.02.2007 року (а.с. 31,32).

До суду з позовом Банк звернувся 18.04.2018 року (а.с.58), тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України.

Оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, то право кредитора і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються. У зв'язку з цим, зобов'язання поручителя за договором поруки, що укладений 05.02.2007 року між банком та ОСОБА_3 не припинився відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

З огляду на наведеневбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного м. Запоріжжя від 04 червня 2014 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15.02.2018 року

Головуючий:

Судді: