№ 72107921, 07.02.2018, Sumy Regional Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Суми

Справа №592/8119/15-ц

Номер провадження 22-ц/788/232/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року (суддя Фоменко І.М.)

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду із даним позовом до ОСОБА_1, мотивуючи вимоги тим, що 09.11.2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/1107/71-655, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 60 000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 08.11.2035 року. На забезпечення виконання зазначеного договору між ними 09.11.2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є трьохкімнатна квартира загальною площею 81,0 кв.м., житловою - 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 25.05.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступив свої права вимоги, у тому числі й за вказаним кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Позивач зазначив, що ОСОБА_1 належним чином умов договору не виконує, внаслідок чого станом на 25 січня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 1436188,53 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмета іпотеки у власність; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вищезазначену квартиру; стягнути судові витрати у справі.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту з'ясованих обставин справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував те, що відповідачем порушено порядок та строки сплати платежів, визначених кредитним договором, у зв'язку з чим банку були завдані збитки. Зазначає, що з виписки по особовому рахунку слідує, що 21 квітня 2016 року на погашення заборгованості по кредиту та відсоткам було зараховано 8548,53 дол. США, що еквівалентно 216907,45 грн., а не 315867,85 грн., як встановлено судом. Крім того зазначає про наявність правових підстав для подачі та задоволення позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність з огляду на правову позицію ВСУ у справі № 6-124цс13 від 11.12.2013 року, згідно якої відповідно до ч.1 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта банк» було відхилено, а рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 16 травня 2016 року в даній справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року було частково задоволено касаційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадрова В.В. - Марченка О.А. Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено судом і убачається з матеріалів справи, 09 листопада 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/1107/71-665, згідно умов якого останньому надано кредитні кошти в розмірі 60 000 доларів США, зі сплатою 11.9% річних за користування кредитних коштів, строком до 08 листопада 2035 року (т.с.1, а.с. 8-22).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 09 листопада 2007 року відповідачем ОСОБА_1 в іпотеку банку було передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (т.с.1, а.с. 23-25).

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором 014/1107/71-665 від 09.11.2007 року, станом на 25.01.2016 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість, а саме: 46 257,69 дол. США (1172338 грн. 52 коп.) - заборгованість за кредитом; 361,81 доларів США (9169 грн. 58 коп.) - заборгованість за відсотками; 34 215,03 грн. - пені (т.с.1, а.с.160-161).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ «Сведбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (т.с.1, а.с. 27-35).

Листом від 10 серпня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" направило відповідачу вимогу у тридцятиденний строк виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, та попередило, що у випадку невиконання вимоги банк розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно (т.с.1, а.с.26).

Відповідно до звіту про оцінку майна, який складено ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» від 29.09.2015 року, вартість іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1, становить 660118,00 грн. (т.с.1, а.с.84-120).

З матеріалів справи вбачається, що з часу укладення кредитного договору, ОСОБА_1 було сплачено 69255 дол. США, а з часу набуття ПАТ "Дельта Банк" - 29825,61 дол. США (т.с.1, а.с. 147-149, 159-171).

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 07 квітня 2016 року сплатив банку 205927,79 грн. на погашення відсотків за кредитом та 109940,06 грн. на погашення тіла кредиту (т.с.1, а.с. 159).

Як вбачається з виписки по особовим рахункам відповідача з 29.05.2012 року по 25.04.2016 року, зі сплачених 07.04.2016 року відповідачем 315867,85 грн., 98638,03 грн. банк спрямував на погашення пені, а решту - на погашення тіла кредиту (т.с.1, а.с. 170 зв.).

З остаточного розрахунку заборгованості станом на 25 квітня 2016 року вбачається, що сума простроченої заборгованості по тілу кредиту становить 4293,26 дол. США, по відсоткам - 361,81 дол. США та по пені - 34 215 грн. 03 коп., що у еквіваленті разом становить 152174 грн. 50 коп. (т.с.1, а.с. 160-161).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснюються платежі на виконання умов договору, а позивачем, в свою чергу, не доведено, що порушення умов кредитного договору завдало збитків чи змінило обсяг його прав.

Колегія суддів не може погодитись в повному обсязі з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного:

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 3 ст. 36 цього Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно п. 12 Іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_1 за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя.

П. 12.1 - за рішенням суду.

П. 12.2 - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

П. 12.3 -Згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.п. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту Договору:

12.3.1 задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавстом на момент оцінки. Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки. Сторони, з розумінням змісту ст. 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання, або

12.3.2 Продажу Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, що буде встановлена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом Договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому, сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»). Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2967цс16.

Враховуючи викладене, оскільки у договорі іпотеки міститься застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), а також у зв'язку із порушенням відповідачем умов укладеного кредитного договору і наявності заборгованості за кредитом, тому позивач не позбавлений був можливості в позасудовому порядку визнати за собою право власності на іпотечне майно.

Крім того, ПАТ «Дельта Банк» не надано будь-яких доказів існування перешкод в реалізації банком у позасудовому порядку відповідного застереження в іпотечному договорі - визнати за собою право власності на іпотечну квартиру.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що з приводу реалізації застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.п. 12.3.1 Іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_1 банк ні до нотаріуса, ні до державного реєстратора не звертався.

Ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає можливість задоволення забезпеченого іпотекою зобов'язання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, підставою для чого є окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не укладалося, а відповідне застереження є частиною іпотечного договору, який був укладений сторонами у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності зміни мотивувальної частини рішення та залишення без зміни рішення суду першої інстанції в інших частинах.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року в даній справі змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 09 лютого 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : О. Ю. Кононенко

В. І. Криворотенко