Decision № 72079581, 05.02.2018, Reni District Court of Odesa Oblast

Справа № 510/1152/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Сорокіна К.В.,

за участю: секретаря Іванової Н.С.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної частки (пай) розміром 3,48 умовних кадастрових гектарів, після смерті матері ОСОБА_2. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців немає, у встановлений законодавством строк не звернулась із заявою про прийняття спадщини, однак прийняла спадщину фактично. Пізніше, 30.06.2016 р., позивачка звернулась до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивачка у підготовче судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 р.; копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, батько - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_2; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_1»; копія сертифікату на земельну частку (пай) розміром 3,48 умовних кадастрових гектара, власник ОСОБА_2; довідка про нормативну грошову оцінку земельної частки (пай) розміром 3,48 умовних кадастрових гектара, розташованої на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області; протокол опиту ОСОБА_6 за його згодою від 21.11.2017 р.; копія постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава - відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2, яка була матір'ю позивачки. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 3,48 умовних кадастрових гектара на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1.

Під час життя ОСОБА_2 заповідального розпорядження не залишила, тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги є позивачка по справі ОСОБА_1, інших спадкоємців не має.

У шестимісячний строк позивачка не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак фактично вступила в управління та володіння майном, оскільки після смерті матері отримувала оплату за користування земельним паєм.

30.06.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), оскільки оригінал сертифікату було втрачено. Ця обставина змусила позивачку звернутися до суду із позовом про визнання права власності.

Таким чином, позивачка фактично прийняла спадщину, що залишилася після смерті матері і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Так як спадщина на майно ОСОБА_2 відкрилась до 1 січня 2004 року, зазначені правовідносини мають регулюватись ЦК України (1963) р.

Згідно ст. 548 ЦК України (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

На підставі ст. 549 ЦК України (1963 р.) признається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Позивачка ОСОБА_1 яка є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 529 ЦК України (1963 р.)), не звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном прийняла спадщину, оскільки після смерті матері сертифікат на земельну частку (пай) знаходився в неї і вона отримувала оплату за користування земельним паєм.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ст. 549 ЦК України (1963 р.), однак не може оформити її у зв'язку із обставинами, що не залежать від неї (відсутність оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай)).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб'єктом набуття права власності на нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ст. 549 ЦК України (1963 р.)

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 548, 553 ЦК України (1963), -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,48 умовних кадастрових гектарів, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_2 на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Ренійської районної державної адміністрації Одеської області від 28.12.1999 р. № 459/А-99 та зареєстрованого 10.02.2000 р. у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_2.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін