Decision № 72026420, 26.01.2018, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2018 року м. Рівне №817/1866/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дорошенко Н.О., суддів Щербакова В.В. Комшелюк Т.О. , за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

третьої особи відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доОСОБА_4 юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_6 про визнання наказу частково неправомірним, визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_4 юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_6, про визнання наказу частково неправомірним та зміну наказу, визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинення певних дій. За змістом позовних вимог позивач просив:

визнати наказ ОСОБА_4 юстиції України № 4520/к від 17.11.2017 частково неправомірним та змінити його зміст в частині назви посади, з урахуванням перейменування установи, на посаду начальника у яку поновлено ОСОБА_1, у зв'язку з чим після слів "у такій редакції:" зазначити "Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 11 січня 2017 року";

визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_4 юстиції України щодо не звільнення з роботи ОСОБА_6 в зв'язку з поновленням незаконно звільненого ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, яке, з урахуванням зміни в назві відповідно до пункту 1 наказу ОСОБА_4 юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5, перейменоване в Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області;

зобов'язати ОСОБА_4 юстиції України вчинити дії, передбачені пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України, та пунктом 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу", та звільнити ОСОБА_6 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно зі змістом оскаржуваного наказу ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з урахуванням пункту 1 наказу ОСОБА_4 юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5, зареєстрованого в ОСОБА_4 юстиції України 30 січня 2015 року за № 100/26545, з 11 січня 2017 року.

Згідно з пунктом 1 наказу ОСОБА_4 юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5, зареєстрованого в ОСОБА_4 юстиції України 30 січня 2015 року за № 100/26545, перейменовано головні управління юстиції України в Автономній республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на головні територіальні управління юстиції України в Автономній республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Позивач вважає, що видання наказу ОСОБА_4 юстиції України про поновлення працівника на роботі, в якому переписано лише резолютивну частину рішення, з огляду на те, що формулювання "з урахуванням пункту 1 наказу ОСОБА_4 юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5, зареєстрованого в ОСОБА_4 юстиції України 30 січня 2015 року за № 100/26545", передбачає порядок та спосіб дій, є неправомірним.

З огляду на це позивач вважає, що наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 повинен був містити точну назву посади, а також назву установи, в яку поновлено працівника. Тобто, видаючи наказ про поновлення ОСОБА_1 на виконання відповідного рішення суду, в оскаржуваному наказі мало бути вказано, що позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Зазначає, що оскаржений наказ є неправомірним та порушує права позивача, тому що хоча на виконання рішення і видано наказ про поновлення на роботі, однак таке "відсилочне" формулювання не забезпечує належного відновлення прав особи, на чию користь постановлене судове рішення.

Також позивач зазначає, що відповідно до п.6 ч.1 ст.40 КЗпП, п.1 ч.1 ст.88 Закону України "Про державну службу", оскільки позивач поновлений на роботі рішенням суду як незаконно звільнений працівник, це є підставою звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, який займає посаду, на яку поновлено незаконно звільненого працівника. Відтак, поновлюючи ОСОБА_1, з урахуванням зміни назви установи, на яку він поновлений, з Головного управління юстиції у Рівненській області на Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_4 юстиції України було зобов'язане звільнити з вказаних підстав ОСОБА_6, яка на день поновлення позивача на цій посаді працювала на ній. Не здійснивши вказаних дій, ОСОБА_4 юстиції України не лише порушило вимоги закону та засади бюджетного фінансування, але й трудові права ОСОБА_1 щодо можливості виконувати функції в межах компетенції за посадою, на яку позивача поновлено.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав відзив на позов (а.с.49-62 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що оскаржений наказ виданий ОСОБА_4 юстиції України на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 по справі № 817/1622/16, а тому є правомірним. Вважає, що законні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції відсутні, а також зауважує, що судовими рішеннями в задоволенні такої позовної вимоги ОСОБА_1 було відмовлено.

Окрім цього, представник відповідача вважає помилковим доводи позивача про те, що відбулося лише перейменування установи, оскільки в січні 2015 року було прийнято два нормативно-правових акти, що мали відношення до подальшого функціонування головних управлінь юстиції: постанова Кабінету Міністрів України "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" від 21.01.2015 № 17 та наказ ОСОБА_4 юстиції України "Деякі питання діяльності територіальних органів ОСОБА_4 юстиції України" від 30.01.2015 № 115/5. Відповідно до вищевказаних актів одночасно відбулася, по-перше, ліквідація Державної виконавчої служби та Державної реєстраційної служби, а завдання і функції з реалізації державної політики в даних сферах покладено на ОСОБА_4 юстиції України та його органи, по-друге, перейменування головних управлінь юстиції в головні територіальні управління юстиції. З набранням чинності такими нормативно-правовими актами відбулась реорганізація Головного управління юстиції у Рівненській області, яка призвела до впровадження нової структури, штатної чисельності та до збільшення обсягу функцій управління юстиції, що змінило істотні умови праці в першу чергу для керівництва органу та стало наслідком утворення Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з одночасним перейменуванням. Відтак, зауважує, що оскільки зміна істотних умов праці у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці відносно ОСОБА_1 та неможливість поновлення на посаді начальника ГТУЮ у Рівненській області встановлена судовими рішеннями (справа №817/461/15), що набрали законної сили, такі обставини не потребують повторного доказування.

Також представник відповідача з покликанням на судові рішення заперечує допущення ОСОБА_4 юстиції України протиправної бездіяльності та зазначає, що з 06.02.2015 був введений в дію штатний розпис ГТУЮ у Рівненській області, яким передбачено, що ГТУЮ очолює начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Зауважує, що ОСОБА_6 призначена на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області наказом ОСОБА_4 юстиції України від 25.05.2015 № 1676/к як така, що успішно пройшла конкурсний відбір. Тому, вважає, що вимога позивача про зобов'язання ОСОБА_4 юстиції України звільнити ОСОБА_6 не має правового підгрунття, а її задоволення призведе до порушення законних прав на державну службу ОСОБА_6 Окрім цього, зазначає, що ОСОБА_1 жодного дня не перебував на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, а тому ні підстав для поновлення його на цю посаду, ні підстав для звільнення діючого начальника ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_6 немає.

З наведених підстав представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.

Представник третьої особи на стороні відповідача позовні вимоги заперечила з підстав, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю, з урахуванням такого.

1) Щодо позовної вимоги про визнання наказу частково неправомірним та його зміни в частині назви посаду, на яку поновлено ОСОБА_1

Суд встановив, що наказом ОСОБА_4 юстиції України від 17.11.2017 № 4520/к "Про ОСОБА_1І." на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 у справі № 817/1622/16, наказано, зокрема: Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з урахуванням пункту 1 наказу ОСОБА_4 юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5, зареєстрованого в ОСОБА_4 юстиції України 30 січня 2015 року за № 100/26545, з 11 січня 2017 року (а.с.7 т.1).

Матеріалами справи стверджено, що в провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №817/1622/16 за позовом начальника Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 до ОСОБА_4 юстиції України, Головного територіального управління юстиції України у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди.

За змістом позовних вимог у вищевказаній справі позивач просив, зокрема, поновити його на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 11.10.2016.

Про зазначене вказано в постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 в справі № 817/1622/17, якою позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_4 юстиції України №22/к від 05.01.2017.

Визнано протиправними та скасовано накази Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 10.01.2017 року №8/04/к, від 10.04.2017 року №9/04/к, від 10.01.2017 року №4/07.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з урахуванням пункту 1 наказу ОСОБА_4 юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого в ОСОБА_4 юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545, з 11 січня 2017 року.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.01.2017 по 03.04.2017 включно в розмірі 10605 грн. 88 коп. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з урахуванням пункту 1 наказу ОСОБА_4 юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого в ОСОБА_4 юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545, з 11 січня 2017 року та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4022 грн. 92 коп. звернуто до негайного виконання (а.с.85-96 т.1).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2017 в справі № 817/1622/16 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.01.2017 по 11.08.2017 (по день постановлення рішення) 31 тис. 10 грн. 40 коп. В іншій частині постанову залишено без зміни (а.с.97-107 т.1).

За даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Рівненського окружного адміністративного суду, 30.08.2017 Рівненським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 817/1622/16 видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з урахуванням пункту 1 наказу ОСОБА_4 юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого в ОСОБА_4 юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545, з 11 січня 2017 року.

Зазначені обставини представниками сторін не заперечуються.

Суд не приймає доводи як позивача, так і відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, як і фактичних обставин справи щодо реорганізації та перейменування Головного управління юстиції у Рівненській області в Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області та щодо зміни істотних умов праці за посадою керівника вказаного державного органу. На думку суду, зазначені обставини не стосуються предмета доказування в даній адміністративній справі, яким є правомірність наказу ОСОБА_4 юстиції України від 17.11.2017 № 4520/к, а відтак не впливають на оцінку взаємовідносин сторін у справі. Також суд вважає за необхідне зазначити, що з позовною вимогою про поновлення посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області позивач в даній адміністративній справі до суду не звертався. Більш того, така позовна вимога була предметом судового розгляду в адміністративній справі № 817/1622/16 та вирішена судом шляхом постановлення судового рішення від 03.04.2017, і на виконання якого судом видано виконавчий лист.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та доводів і заперечень сторін в судовому засіданні суд вважає, що даний адміністративний спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням (не виконанням, не належним виконанням) боржником ОСОБА_4 юстиції України судового рішення в адміністративній справі № 817/1622/16.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на чинній до 15.12.2017, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою стаття 255 КАС України (в редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 256 КАС України (в редакції до 15.12.2017) негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 7 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про поновлення.

Судом достовірно встановлено, що оскаржений наказ ОСОБА_4 юстиції України №4520/к від 17.11.2017 за своїм змістом в повній мірі відповідає резолютивній частині постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 в справі №817/1622/16.

Відтак, суд вважає безпідставними та необгрунтованими доводи позивача щодо неправомірності оскарженого наказу, який виданий на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Оцінюючи доводи позивача щодо того, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 в справі № 817/1622/16 встановлено порядок і спосіб виконання судового рішення, у зв'язку з чим ОСОБА_4 юстиції України при поновленні ОСОБА_1 на посаді на виконання такого судового рішення підлягала зазначенню змінена назва місця роботи позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.170 КАС України (в редакції до 15.12.2017) якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Норма аналогічного змісту міститься в ст.254 КАС України (в редакції на час вирішення судового спору), відповідно до якої за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз’яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Окрім цього, ч.1 ст.257 КАС України (в редакції до 15.12.2017) встановлено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.263 КАС України (в редакції до 15.12.2017) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" , мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Статтею 378 КАС України (в редакції на час вирішення судом адміністративного спору) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З огляду на наведені норми закону, суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права в частині позовної вимоги про визнання наказу неправомірним та зобов'язання внести в нього зміни. Позаяк, відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, чинних як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення судом даного адміністративного спору, роз'яснення судового рішення у разі якщо таке рішення є незрозумілим сторонам чи державному виконавцю, встановлення, зміна способу та порядку виконання судового рішення - відносяться до компетенції суду, який ухвалив відповідне рішення. Відтак, у суду відсутні визначені законом підстави в даній адміністративній справі впливати на виконання боржником судового рішення в іншій адміністративній справі у спосіб, зазначений позивачем.

2) Що стосується позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності ОСОБА_4 юстиції України щодо незвільнення з роботи ОСОБА_6 у зв'язку з поновленням незаконно звільненого ОСОБА_1 та зобов'язання ОСОБА_4 юстиції України звільнити ОСОБА_6 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Згідно з пунктом 1 частини першої стаття 88 Закону України "Про державну службу" N889-VIII від 10.12.2015, підставами для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є:

1) поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Таким чином, обов'язок роботодавця щодо припинення трудових відносин з працівником в разі поновлення на займаній ним посаді особи, яка раніше обіймала відповідну посаду, виникає в силу прямої вказівки закону, а тому такий обов'язок не може бути встановлений судовим рішенням.

Суд зауважує, що за обставинами справи сторони по-різному тлумачать зміст судового рішення у справі № 817/1622/16, на виконання якого позивача поновлено на посаді. Відтак, суд вважає, що сам факт перебування іншої особи на посаді, на яку поновлено незаконно звільненого працівника, не призводить до порушення прав та законних інтересів поновленого працівника. Як і звільнення такого працівника з посади може не мати наслідком поновлення прав та законних інтересів позивача. Адже, відповідно до приписів п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.1 ч.1 ст.88 Закону України "Про державну службу", первинним є поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, що має наслідком припинення трудових обов'язків за такою посадою іншого працівника, а не навпаки.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України (в редакції на час вирішення судом адміністративного спору) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема:

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

З огляду на наведене, та враховуючи, що предмет даного судового спору безпосередньо стосується порядку та способу виконання судового рішення в адміністративній справі №817/1622/16, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання звільнити третю особу з займаної посади не матиме безпосереднього впливу на права та інтереси позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування судового захисту позивача з мотивів та у спосіб, наведений позивачем, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул.Корнинська,64, м. Рівне, 33028, код 214591397) до ОСОБА_4 юстиції України (вул.Городецького,13, м. Київ, 01001, код 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_6 (вул.Замкова,29, м. Рівне, 33028, код 34922678), про визнання наказу ОСОБА_4 юстиції України №4520/к від 17.11.2017 частково неправомірним, визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 05.02.2018

Головуючий cуддя Дорошенко Н.О.

Судді Щербаков В.В.

ОСОБА_7