№ 71840141, 22.01.2018, Centralnyi District Court of Mykolaiv City

н\п 3/490/3486/2017

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

Справа № 490/10545/17

П О С Т А Н О В А

22.01.2018р. суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Дірко І.І., розглянувши протоколи про вчинення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, який проходить військову службу у в/ч А1594, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІНН - НОМЕР_1,

адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

17.11.2017р. та 21.11.2017р. у відношенні старшого лейтенанта ОСОБА_1 було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, згідно яких останній, будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду, діючи умисно та всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, нехтуючи принципом єдиноначальності, не виконав вимоги п. 5 наказу командира військової частини А2062 (по стройовій частині) від 23.10.2017 № 233, чим вчинив недбале ставлення до військової служби, тобто правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не погодився із обставинами вчиненого правопорушення та пояснив, що згідно наказу № 233 від 23.10.2017 його призначено на посаду командира 2-го взводу зв'язку батареї управління в/ч А2062. однак вказана посада не відповідає його спеціальності розвідника. За такого вищенаведений наказ порушує вимоги "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", які передбачають що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю та набутим досвідом служби. У разі коли є потреба призначити військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Однак, зі слів ОСОБА_1 перепідготовки у його відношенні не було, всі його прохання про переведення на основну або споріднену посаду ігноруються. За такого останній дійсно на даний момент не прийняв справи та посаду.

Представник в/ч А2062 пояснив, що відповідно до припису в/ч А2238 від 13.07.2017 №69 старший лейтенант ОСОБА_1 прибув у розпорядження командира в/ч А2062 для подальшого проходження військової служби, про що видано наказ від 17.07.2017 № 150 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч А2062. Командиром в/ч А2062 з метою належного виконання командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.06.2017 №97, було видано наказ (по стройовій частині) від 23.10.2017 №233, п. 5 якого старшому лейтенанту ОСОБА_1 було визначено комісію та надано три доби з 23.10.2017 по 25.10.2017 для прийняття справ та посади командира 2-го взводу зв'язку батареї управління в/ч А2062. Окрім того п. 7 наказу від 13.11.2017 № 255, старшому лейтенанту ОСОБА_1 було визначено комісію на надано три доби з 13.11.2017 по 15.11.2017 для прийняття справ та посади командира 2-го взовду зв'язку батареї управління в/ч А2062. Проте, старший лейтенант ОСОБА_1 справи та посаду командира 2-го взводу зв'язку батареї управління в/ч А2062 до дійсного часу не прийняв, разом з тим зазначений офіцер упродовж термінів, наданих йому для прийняття справ і посади, а саме з 23 по 25 жовтня 2017 та з 13 по 15 листопада, жодним чином не доповідав про те, що він не може своєчасно у повному обсязі виконати вимоги п. 5 наказу №233 та п. 7 наказу № 255, тим самим внаслідок своєї бездіяльності не виконав законний наказ старшого командира (начальника), недбало ставлячись до військової служби в умовах особливого періоду. У зв’язку з наведеним у відношенні ОСОБА_1 було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Окрім наведеного представник в/ч додав, що накази № 233 та №255 командира в/ч А2062 у відповідності до ч. 2 ст. 41 Кримінального кодексу України були видані на виконання наказу старшого начальника, видані уповноваженою на те посадовою особою, мали розумні строки виконання, не визнані злочинними, не порушували цілісності суспільних відносин, конституційних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, та його виконання не сприяло настанню шкідливих наслідків. Тож є всі підстави стверджувати, що п. 5 наказу №233 та п. 7 наказу №255 цілком законні та правомірні, і мали б беззастережно, неухильно та сумлінно бути виконані старшим лейтенантом ОСОБА_1

Враховуючи наведені пояснення, проаналізувавши матеріали, додані до адміністративного протоколу, доходжу до наступних висновків.

Згідно ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов’язаннями України, у відношенні військовослужбовців частиною 1 пунктом 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлюється ряд обов’язків, в тому числі і обов’язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), окрім випадків віддання явно злочинного наказу.

Чинне законодавство України прямо не наводить визначення терміну «явно злочинний наказ», трактування вказаного поняття в кожному випадку є суб’єктивним. Однак ч. 2 ст. 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження буде законним за таких умов: вони мають бути видані відповідною особою в належному порядку в межах її компетенції; наказ чи розпорядження не мають суперечити чинному законодавству та не порушувати конституційних прав і свобод людини та громадянина. Таким чином, недотримання хоча б однієї з наведених умов автоматично тягне за собою незаконність наказу або розпорядження.

Так, виходячи з матеріалів справи та наведених в судовому засіданні пояснень, встановлено, що командиром в/ч А2062 з метою належного виконання командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.06.2017 №97, було видано наказ (по стройовій частині) від 23.10.2017 №233, п. 5 якого старшому лейтенанту ОСОБА_1 було визначено комісію та надано три доби з 23.10.2017 по 25.10.2017 для прийняття справ та посади командира 2-го взводу зв'язку батареї управління в/ч А2062. Окрім того п. 7 наказу від 13.11.2017 № 255 командира в/ч А2062, старшому лейтенанту ОСОБА_1 було визначено комісію на надано три доби з 13.11.2017 по 15.11.2017 для прийняття справ та посади командира 2-го взводу зв'язку батареї управління в/ч А2062. Вказані накази були видані повноважною особою, не суперечили чинному законодавству, та не порушували цілісності суспільних відносин, конституційних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, їх виконання не сприяло настанню шкідливих наслідків, а за такого можна стверджувати про їх законність.

У той же час, ст. 63 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено що командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто, що також закріплено п. 9.1.5 Положення про військове (корабельне) господарство ЗС України.

У відношенні військовослужбовців ст.ст. 11, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статут ЗС України встановлюється ряд обов'язків, в тому числі і обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників), окрім випадків віддання явно злочинного наказу.

Однак суб’єктивні висновки та сумніви старшого лейтенанта ОСОБА_1, який є підлеглим командира в/ч А2062, щодо відповідності наказів №233 від 23.10.2017 та №255 від 13.11.2017 вимогам "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та те, що він вважає їх недоцільними, такими що виходять за межі його спеціальності, не спрямованими на підняття боєготовності, призвели до невиконання ОСОБА_1 законних наказів командира в/ч А2062.

Факт неприйняття справ та посади командира 2-го взводу зв'язку батареї управління в/ч А2062 самим старшим лейтенантом ОСОБА_1 не оспорюється та підтверджується наступними письмовими доказами по справі:

- копією припису в/ч А2238 від 13.07.2017 №69;

- копією витягу з наказу командувача Військово-морських сил Збройних сил України № 97 від 23.06.2017р.;

- витягом з наказу командира в/ч А2062 №150 від 17.07.2017р.;

- витягом з наказу командира в/ч А2062 №233 від 23.10.2017р.;

- копією аркуша доведення наказу командира в/ч А2062 від 23.10.2017 №233 старшому лейтенанту ОСОБА_1;

- копією контракту ОСОБА_1 про проходження військової служби у Збройних Силах України.

Таким чином, вказані дії старшого лейтенанта ОСОБА_1 охоплюються складом ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду та його провина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи.

При вирішенні питання про накладення на старшого лейтенанта ОСОБА_1 адміністративного стягнення, враховано характер вчиненого правопорушення, яке не потягло тяжких наслідків, особу правопорушника, який проявив недбале ставлення до проходження військової служби в умовах особливого періоду, що підриває авторитет та моральний облік військовослужбовців Збройних Сил України, за такого вважаю необхідним застосувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави.

Відповідно до положень п. 12 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) гривень.

Грошові кошти перерахувати на розрахунковий рахунок № 31115106700006, ОКПО 37992781, МФО 826013, банк УДК у Миколаївській області, отримувач державний бюджет Центрального району.

Строк пред’явлення постанови суду до виконання – 3 (три) місяці з дня її винесення.

Постанову може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 10 днів.

Суддя Дірко І.І.