
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
25 січня 2018 року Справа № 813/3990/17
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Грень Н.М.,
секретар судового засідання Редкевич О.Р.,
за участю:
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні питання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Приватного підприємства «Окко-Нафтопродукт» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, -
в с т а н о в и в :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Окко-Нафтопродукт» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, з вимогою: визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.10.2017 року №2425 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Окко-Нафтопродукт».
Позивач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
Представник відповідача у судовому засіданні питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, у зв’язку з повторною неявкою без поважних причин представника позивача у судове засідання підтримав.
Розглядаючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.
Позивач повторно не забезпечив явки уповноваженого представника у судові засідання 07.12.2017 року та 25.01.2018 року, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи без участі уповноваженого представника до суду не надходило.
Згідно з п.4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб’єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України”).
Оскільки, позивач повторно не з’явився в судове засідання, не надав суду доказів поважності такої неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, залишає позовну заяву без розгляду.
Суд розцінює неприбуття в судові засідання позивача, як втрату позивачем процесуального інтересу до розгляду та вирішення справи.
Згідно із ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір позивачу повертати не слід.
Керуючись п.1 ч.1 ст.240, ст.ст. 241-246, 256, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
у х в а л и в :
1.позовну заяву Приватного підприємства «Окко-Нафтопродукт» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без розгляду.
2. Судовий збір поверненню не підлягає.
Роз’яснити позивачу його право на повторне звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу в строк та в порядку, що передбачені ст.ст.292-293, 295 КАС України з урахуванням п.п 15.5 Перехідних положень КАС України
Суддя Грень Н.М.
The court decision No. 71814302, Lviv District Administrative Court was adopted on 25.01.2018. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 813/3990/17. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: