Court ruling № 71783821, 21.05.2013, Odesa Regional Court of Appeal

Номер провадження № 22-ц/785/2664/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фадєєнко А. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Фадєєнко А.Ф.

суддів Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.

при секретарі Орловій С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Дунай-Сервіс” на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства "Дунай - Сервіс" про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

15.04.2011 року позивачка звернулася до суду з позовом (а.с.2-3) та, неодноразово уточнивши вимоги (а.с.25, 108), зазначила, що з 01.12.2009 року вона працювала продавцем у приватному підприємстві “Дунай Сервіс” (а.с.33.).

Посилаючись на те, що 31.12.2010 року наказом директора вона незаконно звільнена за ст. 40 ч.1 п. 4 КЗпП України у зв’язку з прогулом без поважних причин, позивачка просила суд поновити строк на звернення, визнати неправильним формулювання причин звільнення з ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України на ст.36 ч.1 п.1 КЗпП України, стягнути з ПП “Дунай-Сервіс” невиплачену заробітну плату за грудень 2010 року у сумі 453 грн. 50 коп., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 44 грн. 67 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 9961грн. 20 коп. та 5000 гривень в якості компенсації за заподіяння моральної шкоди, а також 800 грн. витрат за надання правової допомоги.

Рішенням суду від 07.11.2012 року позов позивачки задоволено частково.

Поновлено позивачці строк звернення з позовом до суду.

Визнано неправильним формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з приватного підприємства “Дунай-Сервіс” за ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України - у зв'язку з прогулом без поважних причин, з 31.12.2010 року.

Суд змінив формулювання звільнення позивачки з роботи продавця приватного підприємства “Дунай-Сервіс” з ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України на ст.36 ч.1 п.1 КЗпП України - за угодою сторін, з 10.12.2010 року.

Стягнуто з приватного підприємства “Дунай-Сервіс” (ідентифікаційний код 34890547) на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період роботи з 01.12.2010 року по 10.12.2010 року, включно, у розмірі 151 гривні 17 копійок, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 44 гривні 67 копійок, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9765 гривень 37 копійок, а всього - 9961 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одну) гривню 20 копійок.

Зобов'язано приватне підприємство “Дунай-Сервіс” утримати з нарахованої судом позивачці ОСОБА_2 загальної суми коштів прибутковий податок та інші зобов'язальні платежі, в тому числі страхові внески.

Стягнуто з приватного підприємства “Дунай-Сервіс” (ідентифікаційний код 34890547) на користь ОСОБА_2 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень в якості компенсації за заподіяння моральної шкоди та 800 (вісімсот) гривень витрат за надання правової допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду піддано негайному виконанню в межах платежу заробітної плати за один місяць.

Стягнуто з приватного підприємства “Дунай-Сервіс” (ідентифікаційний код 34890547) на користь держави судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що суд оцінив докази у справі, тому необгрунтовано задовольнив позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 з 01.12.2009 року працювала продавцем в магазині “Росл” ПП “Дунай-Сервіс”. 31.12.2010 року відповідачем виданий наказ про її звільнення з роботи за ст.40 ч.4 КЗпП України – прогул без поважних причин (а.с.33). Підставою звільнення з’явилась відмітка директора у табелі обліку робочого часу про невихід позивачки на роботі у грудні 2010 року (а.с.35).

Судом першої інстанції встановлено, що власником і директором ПП “Дунай-Сервіс” є ОСОБА_3 (а.с.26).

В магазині працювали: директор ОСОБА_3, продавцями – ОСОБА_4 – дружина ОСОБА_5, з яким ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність, і позивачка ОСОБА_2 – неповний робочий день (чотири часа).

С 01.12.2010 року по 10.12.2010 року позивачка продовжувала працювати в магазині, здавала торгову виручку ПП “Дунай-Сервіс” до ПриватБанку, що підтверджено квитанціями від 02.12.2010 року, 06.12.2010 року, 07.12.2010 року і 10.12.2010 року, які підписані ОСОБА_2 (а.с.81).

Ці обставини відповідач не оспорював.

У зв’язку з конфліктом між продавцями – ОСОБА_2, з якою укладений договір про матеріальну відповідальність, та ОСОБА_5, яка мала доступ до каси підприємства, не будучи матеріально-відповідальною особою, проведена ревізія матеріальних цінностей. Власник, він же й директор магазину – ОСОБА_3, забрав ключі у ОСОБА_2 і повідомив, що вона може на роботу не з’являтися у зв’язку з звільненням за угодою сторін.

Беручи до уваги, що позивачка не мала доступу до магазину, і його власник ОСОБА_3 не надав суду переконливих доказів, чому весь місяць – грудень 2010 року, робив відмітки про невихід позивачки на роботу, та 31.12.2010 року видав наказ про її звільнення з 01.12.2010 року, не врахувавши, що ОСОБА_2 працювала з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, та направивши їй копію наказу лише 17.01.2011 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для видання такого наказу.

У зв’язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність передбачених ст. 235 ч.3 КЗпП України підстав для зміни причини формулювання звільнення позивачки з роботи за ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України та ст. 36 ч.1. п.1 КЗпП України.

Доводам у скарзі про те, що з 01.12.2010 року ОСОБА_2 не працювала, оскільки це зазначено в табелі обліку, виготовленому директором підприємства, а також посилання на те, що в акті від 01.12.2010 року (а.с.37), який складений директором, його компаньйоном ОСОБА_6 і продавцем ОСОБА_4 про відсутність позивачки на роботі, суд першої інстанції дав відповідну оцінку згідно ст. 212 КЗпП України у сукупності з іншими доказами у справі.

Позивачці не виплачена у повному обсязі компенсація за невикористану відпустку, яку відповідач частково виплатив у березні 2011 року, заробітна плата за період роботи з 01.12.2010 року по 10.12.2010 року, тому суд правильно, виходячи із вимог ст. 238 КЗпП України, стягнув відповідно 44 грн. 67 коп. і 151 грн. 17 коп.

Правильним є і висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачки з підстав ст.ст. 116,117 КЗпП України - 9765 грн. 37 коп., середнього заробітку за час затримки виплати належних позивачці сум по день фактичного розрахунку – 29.09.2012 року через те, що спір вирішено на користь працівника.

Розрахунки проведено на підставі ст. 27 Закону України “ Про оплату праці” за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Мінісрів України від 08 лютого лютого 1995 року №100.

Доказів, які спростовують висновки суду у цій частині, скарга не містить.

Суд першої інстанції постановив законне, обґрунтоване і справедливе рішення, і правових підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Дунай-Сервіс” відхилити.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді