Decision № 71753666, 10.01.2018, Rivne City Court of Rivne Oblast

Справа № 569/14350/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Абашиній О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд –

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, збільшені позовні вимоги позивача визнав частково, в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в розмірі 44789,73 грн. – визнав, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки позивачем невірно визначено розмір середньоденної заробітної плати 450,65 грн. тоді як він становить 446,91 грн., при цьому першим днем з якого слід нараховувати середній заробіток є 19 червня 2017 року, а не 16 червня 2017 року як вказує позивач у своїй позовній заяві, що становитиме загальну суму за період з 19 червня 2017 року по 10 січня 2018 року 63908,13 грн. Додатково пояснив суду, що затримуючи виплату заробітної плати звільненим працівникам ПрАТ «Рівнеазот» діє в стані крайньої необхідності, через скрутний матеріальний стан.

Представник позивача ОСОБА_1, збільшивши позовні вимоги позивача і погодившись з розрахунком середнього заробітку позивача відповідачем, позов підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. Просить суд, стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на користь позивача нараховану але не виплачену при звільненні заробітну плату в розмірі 44789,73 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 червня 2017 року по 10 січня 2018 року у розмірі 63908,13 грн.

Позивач ОСОБА_3 повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився. Надіслав до суду заяву від 22.11.2017 року про розгляд справи за його відсутності, але за участю його представника ОСОБА_1, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задоволити.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Рівнеазот» з 2012 року по 16 червня 2017 року.

Як зазначено в позовній заяві, 16 червня 2017 року позивач був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю.

За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до довідки про суми, які належать до виплати при звільненні №1500 виданої ПрАТ «Рівнеазот» 11.07.2017 року, заборгованість по нарахованій але невиплаченій ОСОБА_3 заробітній платі з лютого 2017 року по червень 2017 року становить 44789,73 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз’яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов’язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представників відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, не заслуговують на увагу.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дії відповідача у стані крайньої необхідності представниками відповідача не доведені і судом такі обставини не встановлені.

Таким чином, кількість робочих днів, за які відповідачем прострочена виплата заробітної плати позивачу з 19 червня 2017 року і по день винесення судового рішення 10 січня 2018 року становить 143 робочих дні, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 446,91 грн., що визнано сторонами в судовому засіданні, а тому розмір середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за весь час затримки з ним розрахунку при звільненні становить 63908,13 грн.

Враховуючи те, що у сторін відсутній спір з приводу розміру нарахованої але не виплаченої заробітної плати, а також те, що тяжке матеріальне становище відповідача та відсутність у відповідача коштів, не виключає його відповідальності за не проведення розрахунку з позивачем при звільненні у встановлені законом строки, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (ЄДРПОУ 05607824, місцезнаходження: 33017, м. Рівне-17) про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату при звільненні в розмірі 44789,73 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 червня 2017 року по 10 січня 2018 року у розмірі 63908,13 грн.

Стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_4