№ 71662484, 16.01.2018, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/719/18 Справа № 174/422/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» була залишена без руху.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» визнана неподаною та повернута позивачу.

Не погодившись з такою ухвалою, ПАТ КБ «ПриватБанк звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу до того ж суду для розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Вільногірського міського суду від 04 липня 2017 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» була залишена без руху для надання розрахунку, а саме зазначення окремо які суми пені та комісії підлягають стягненню та період за який утворилася заборгованість по кожному із вказаних платежів та надано п’ять днів для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» визнана неподаною та повернута позивачу.

Повертаючи, як неподану, позовну заяву на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України (у редакції закону, чинному на момент постановлення оскаржуваної ухвали), суддя виходила з того, що у визначений ухвалою суду термін недоліки позовної заяви позивачем усунуто не було.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, заява яка не відповідає вимогам статей 119,120 ЦПК України або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Згідно ч.2 ст.121 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.119,120 ЦПК України, не сплатить суми судового збору.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Нормами ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п.п.3,4,5,6 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

За змістом зазначеної норми саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною, тому вказані суддею недоліки позовної заяви знаходяться за межами вимог ст.119 ЦПК України і не можуть бути визнані обґрунтованими.

Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України.

Крім зазначеного, питання про наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права суд повинен вирішувати під час розгляду справи, а уточнення позовних вимог суд може вирішити під час попереднього судового засідання відповідно до ст.130 ЦПК України, зокрема з’ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнання обставин, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів.

Залишаючи позовну заяву без руху зокрема і з підстав не надання доказів, а саме розрахунку заборгованості з зазначенням окремо які суми пені та комісії підлягають стягненню та період за який утворилася заборгованість по кожному із вказаних платежів, суд першої інстанції на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув.

Такі висновки суду не можуть бути підставою для позбавлення ПАТ КБ «ПриватБанк» права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Європейської Конвенції прав людини.

Крім того, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем було надано позовну заяву у новій редакції, розрахунок заборгованості, виписку за рахунком, умови та правила надання банківських послуг, що також судом першої інстанції було залишено без уваги.

За таких обставин висновок суду про те, що є підстави для повернення позивачу позову на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України (у редакції закону чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), не можна визнати законними й обґрунтованими, і такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах діючого цивільно-процесуального законодавства України, а тому ухвала підлягає скасуванню з передачею питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_3