№ 7159318, 11.12.2009, Khmelnytskyi District Administrative Court

Справа № 2-а-6089/09/2270/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 грудня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Романішина В.Л.,

при секретарі Тимощуку І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву до Державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі Хмельницької області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Дунаєвецький КХП» Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі КХП) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі Хмельницької області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000482340/0 від 24.02.2009 року, №0000482340/1 від 23.03.2009 року та №0000482340/2 від 12.06.2009 року, якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 253 674 грн. (в тому числі за основним платежем 199 596 грн., за штрафними санкціями – 54 078 грн.), а також податкових повідомлень – рішень №0000492340/0 від 24.02.2009 року, №0000492340/1 від 23.03.2009 року та №0000492340/2 від 12.06.2009 року, якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 132 862,50 грн. (в тому числі за основним платежем 88 575 грн., за штрафними санкціями – 44 287,50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог КХП зазначає, що висновки відповідача щодо неправомірності включення позивачем до складу валових витрат суми по господарських операціях з ПП «А.М.А. Плюс» щодо підрядних робіт по ремонту і благоустрою території та оприбуткування асфальту, а також неправомірності збільшення валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток, являються помилковими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи. Зокрема, позивач зазначив, що виконання підрядних робіт по ремонту та благоустрою території підтверджується первинними документами, на підставі яких в бухгалтерському і податковому обліку підтверджуються та фіксуються факти вчинення всіх господарських операцій.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції щодо неправомірності включення ним до складу податкового кредиту 88 575,00 грн. податку на додану вартість, оскільки відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, а нарахування податкового кредиту здійснювалось позивачем саме на підставі виданої та належним чином оформленої податкової накладної, тому дії позивача є цілком правомірними.

Позивач вважає дії посадових осіб ДПІ щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень протиправними, а спірні податкові повідомлення – рішення безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення на позовну заяву, де вказав, що підставами для визначення суми податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій до позивача стало порушення підприємством норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», норм Цивільного кодексу України. Зокрема, позивачем неправомірно включено до складу валових витрат суми по господарським операціям з ПП «А.М.А. Плюс» щодо підрядних робіт по ремонту та благоустрою території у розмірі 431390,0 грн. та щодо оприбуткування асфальту на суму 80740,32 грн., а також неправомірно збільшено валові витрати на суму 299720,0 грн. за ІІІ квартали 2008 року, що дає змогу зробити висновок про неправомірне заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 199596,0 грн. Поряд з цим, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту 88575,0 грн. податку на додану вартість (у тому числі за листопад 2007 року - 29474,0 грн., червень 2008 року – 45643,0 грн. та вересень 2008 року – 13458,0 грн.) нарахованого по господарським операціям з ПП «А.М.А. Плюс», оскільки дані господарські операції не підтверджуються документально. Представник відповідача вказав, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок асфальту по договорах з ПП «А.М.А. Плюс», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а тому зазначений договір в силу ст.ст. 215, 203 ЦК України є нікчемним.

Несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат та податкового кредиту є дохідною частиною бюджету, власністю держави, а тому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка – працівника ДПІ, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

КХП являється юридичною особою та рахується на податковому обліку в ДПІ у Дунаєвецькому районі.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності КХП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено Акт №109/2340/00952485 від 18.02.2009 року в якому вказується порушення позивачем п.5.1; пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 199596,0 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 88575,0 грн.; ч.1 ст.203, ст.215, ст.ст. 228, 626, 629, 712, 662, 655, 656, 839, 844 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому КХП з ПП «А.М.А. Плюс» договір №35 від 25.07.2007 року, №280 від 05.05.2008 року на загальну суму господарських зобов’язань 598396,92 грн. За Актом перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення рішення:

- №0000482340/0 від 24.02.2009 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 253674 грн., в тому числі за основним платежем – 199596 грн., за штрафними санкціями – 54078 грн.;

- №0000492340/0 від 24.02.2009 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 132862,5 грн., в тому числі за основним платежем – 88575 грн., за штрафними санкціями – 44287,5 грн.

Рішеннями №2514/10/23-026 від 23.03.2009 року та №9150/10/25-036 від 12.06.2009 року ДПІ відмовила в задоволенні первинної та повторної скарг позивача, поданих в порядку, передбаченому пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і, як наслідок, прийнято повторні податкові повідомлення – рішення №0000482340/1, №0000492340/1 від 23.03.2009 року та №0000482340/2, №0000492340/2 від 12.06.2009 року.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000482340/0 ДПІ виходила з того, що позивач в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період, що перевірявся, неправомірно відніс до складу валових витрат підприємства витрати, здійсненні по господарських операціях з ПП «А.М.А. Плюс» по ремонту та благоустрою території та витрати по придбанню асфальту на загальну суму 498662,0 грн., які документально не підтверджені, а також неправомірно завищив валові витрати на суму 299720,0 грн. за ІІІ квартали 2008 року шляхом подання уточнюючого розрахунку №3 від 10 січня 2009 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону ).

Абзацом 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону).

На підтвердження виконання господарських операцій з ПП «А.М.А. Плюс» по ремонту та благоустрою території в липні 2007 року (188782,5 грн.) та в травні, липні 2008 року (242598,0 грн.) позивачем були надані належним чином оформлені договір на виконання підрядних робіт, проектно- кошторисна документація на підрядні роботи, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти комісійного контрольного заміру та акти приймання виконаних підрядних робіт, а також відповідні розрахункові документи про сплату грошових коштів ПП «А.М.А. Плюс» за надані послуги, які підтверджують понесені витрати позивача. Поряд з цим, під час судового засідання КХП були наданні копії відповідних документів ПП «А.М.А. Плюс», які підтверджують правомірність виконання ним робіт.

На підтвердження виконання господарських операцій по придбанню в квітні, липні 2008 року асфальту на суму 67282,69 грн. позивачем надані належним чином оформлені та підписані товарні та податкові накладні, а також пред’явлений журнал реєстрації заїзду та виїзду автомобілів на територію КХП, який документально підтверджує, які транспортні засоби та в який час завозили асфальт на територію позивача.

Однією з мотивацій відповідача при запереченні адміністративного позову є відсутність у позивача сертифікату якості асфальту, придбаного до договорам з ПП «А.М.А Плюс». Продукція, до якої ставиться обов’язкова вимога наявності сертифікату якості перерахована в Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01 лютого 2005 року, однак асфальт до даного переліку не входить.

Суд, також, відкидає доводи відповідача про підтвердження факту перевезення вантажу виключно на підставі товарно-транспортних накладних. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що перевезення здійснюється на підставі товарно- транспортної накладної або іншого документа на вантаж, що свідчить про те, що перевезення асфальту на підставі інших документів на вантаж, зокрема видаткових накладних, не доводить факту не перевезення асфальту. Відсутність товарно – транспортних накладних на вантаж не є підставою для не включення витрат з придбання транспортних послуг до складу валових.

Суд вважає, що господарські операції з ПП «А.М.А Плюс» по ремонту та благоустрою території в липні 2007 року на суму 188782,5 грн., травні, липні 2008 року на суму 242598,0 грн. та операції по придбанню асфальту в квітні, липні 2008 року на суму 67282,69 грн. підтвердженні належними первинними документами, на підставі яких відображається факт здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що по деклараціях за І –ІІІ квартали 2008 року, які були подані ДПІ було відображено 12039215 грн. витрат, а по даних бухгалтерського обліку КХП вартість витрат за І-ІІІ квартали 2008 року склала 12547885,91 грн., що підтверджується довідкою про склад валових витрат зроблених на підставі даних бухгалтерського обліку позивача.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» п одаткове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Оскільки в минулих податкових періодах позивач при складанні операції помилково не вказав всі витрати, які були відображені по його бухгалтерському обліку, він у відповідності до п.5.1 ст.5 Закону подав уточнюючий розрахунок, в якому виправив зазначені раніше показники.

Суд приходить до висновку, що твердження відповідача про неправомірне подання уточнюючого розрахунку №3 від 10.01.2009 року, яким було уточнено склад валових витрат за ІІІ квартали 2008 року, що призвело до завищення валових витрат на суму 299720,0 грн. є необґрунтованими, оскільки ДПІ всупереч вимогам п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не навела жодних обґрунтувань з посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000492340/0 (повторні №0000492340/1, №0000492340/2), в якому визначено податкові зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 132862,5 грн., суд приходить до наступного.

При прийнятті вказаного рішення податкова інспекція мотивувала тим, що підприємством позивача неправомірно включено до складу податкового кредиту 88575,0 грн. податку на додану вартість нарахованого по господарських операціях з ПП «А.М.А. Плюс» щодо поточного ремонту та благоустрою території підприємства та щодо придбання асфальту, оскільки дані господарські операції не підтверджуються документально.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна, митна декларація та інші документи, перераховані у вказаній нормі, є підставами для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначено вище, господарські операції з ПП «А.М.А. Плюс» по поточному ремонту та благоустрою території підприємства та щодо придбання асфальту підтверджуються належними первинними документами, на підставі яких, як у бухгалтерському так і в податковому обліку, підтверджується та відображається факт здійснення господарських операцій. Суд приходить до висновку, що КХП цілком правомірно у відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту 88575,0 грн. сплаченого (нарахованого) по господарських операціях з ПП «А.М.А. Плюс» податку на додану вартість.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДПІ не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Керуючись Цивільним кодексом України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про автомобільний транспорт», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,

ст.ст. 160, 163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області №0000482340/0 від 24.02.2009 року, №0000482340/1 від 23.03.2009 року, №0000482340/2 від 12.06.2009 року, якими визначено зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 199596,0 грн. і штраф в розмірі 54078,0 грн. та податкові повідомлення – рішення №0000492340/0 від 24.02.2009 року, №0000492340/1 від 23.03.2009 року, №0000492340/2 від 12.06.2009 року, якими визначено податкові зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 88575,0 грн. та штраф в розмірі 44287,50 грн.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів.

С у д д я