№ 71483539, 17.10.2017, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 р. Справа № 804/5765/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняБурцевій Я.Е. за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_3, Олійник В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа-1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-2 Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017р. ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа-1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-2 Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору від 18 травня 2016р. №980-027-000003906 банківського вкладу «Поточний рахунок «Ощадний» на суму 78000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визнання нікчемним правочину зарахування 18.05.2016р. грошових коштів у сумі 78000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1;

- зобов'язати відповідача внести дані позивача, ОСОБА_3, до переліку (реєстру) як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 18 травня 2016р. №980-027-000003906 банківського вкладу «Поточний рахунок «Ощадний» на суму 78000,00 грн.;

- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача ОСОБА_3, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 18 травня 2016р. №980-027-000003906 банківського вкладу «Поточний рахунок «Ощадний» на суму 78000,00 грн. для внесення даних про неї до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.05.2016р. між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський»було укладено договір банківського вкладу №980-027-000003906 «Поточний рахунок «Ощадний» відповідно до якого позивачеві у банку було відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 на який було зараховані кошти згідно платіжних доручень в сумі 78000 грн. Станом на 19.05.2016р. вказана сума грошових коштів знаходилася на поточному рахунку позивача, що підтверджено випискою банку та вказана сума грошових коштів після їх зарахування на рахунок отримувача стала її власністю, банк не має до вказаних коштів ніякого відношення, крім як виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта і не є набувачем цим коштів згідно до правової позицію Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15. Також позивач вказує і на те, що і на момент віднесення Банку до неплатоспроможних за рішенням №14/БТ від 23.05.2016р. вказана сума коштів знаходилася на рахунку позивача, а тому вважає, що у відповідача не було жодних підстав для не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з урахуванням звернення позивача до відповідача з відповідними заявами, які були проігноровані відповідачем та відповіді не були надані, а лише 06.07.2017р. позивачеві була надана відповідь про нікчемність операцій та неможливість внести позивача до реєстру вкладників для виплати гарантованої суми. Проте, представник позивача вважає, що підстави визнавати вклад позивача нікчемним відсутні, оскільки кошти позивача знаходились на рахунку у Банку Михайлівський, а отже, ніяких збитків Фонду та відповідачеві завдано не було, а тому позивач вважає протиправною бездіяльність та рішення відповідача щодо не включення її до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, оскільки вони суперечать вимогам ст.ст. 26,27, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушують право позивача на отримання гарантованої суми вкладу. Окрім того, позивач посилається і на те, що згідно до вимог Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні», ст.ст.1066, 1068, 1073 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта і встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд та для вирішення питання про відшкодування коштів походження коштів не має правового значення, а визнання транзакцій нікчемними є неправомірним, так як транзакції не є правочином, Банк не є стороною переказу і набувачем коштів, так як зараховані на рахунки вкладника кошти Банку не належать. На думку позивача та його представник, дії Фонду щодо визнання нікчемними транзакцій є порушенням прав вкладників і мають ознаки посягання на привласнення коштів вкладників, які їм не належать шляхом введення їх в оману і умисного викривлення проведених з ними розрахунків за договором позики чим завдано вкладникам значної майнової шкоди. Додатково у письмових поясненнях від 17.10.2017р. позивач просить захистити конституційні права позивача у межах діючого національного законодавства, міжнародного законодавства та задовольнити позовні вимоги позивача посилаючись на неправомірність визнання переказів коштів (транзакцій) на банківський рахунок позивача нікчемним правочином, яка підтверджена експертним висновком Ради науково-правових експертиз при Інституті ім. В.М. Корецького НАН України, згідно до вимог ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 1058 ЦК України грошові кошти на депозитний рахунок можуть бути внесені як безпосередньо вкладником, так і іншою особою для вкладника, кошти позивача знаходилися на власних рахунках у ПАТ «Банк Михайлівський» та жодних ознак підробки документів, зловживань або протиправної діяльності, спрямованої на заволодіння коштами Банку позивач не здійснював, а отже жодних збитків ні Фонду гарантування, ні Уповноваженій особі завдано не було. Разом з тим вказує на те, що у відповідача відсутні жодні докази причинно-наслідкового зв'язку зі здійсненням діяльності фінансової компанії щодо переуступки кредитного портфелю ПАТ «Банк Михайлівський» та позивачем.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, письмових заперечень на вимогу суду не надав без поважної причини, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 23.09.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.23).

Третя особа-1(Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) в судове засідання не з'явилися, причину неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно 27.09.2017р., що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням (а.с.24).

Водночас, 13.10.2017р. представник третьої особи-1 засобами електронного зв'язку надіслав на адресу суду письмові пояснення у яких просив розглянути справу без участі представника Фонду у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника через щільний графік судових засідань та просив у задоволенні даного позову відмовити повністю посилаючись на те, що у Фонду відсутні будь-які первинні документи по вкладах позивача і тому при складанні Загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Фонду Переліку рахунків вкладників. Оскільки позивача не було включено уповноваженою особою до Переліку, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру і виплаті відшкодування. Таким чином, відповідно до приписів Закону №4452 у Фонду гарантування ще не виникло обов'язку перед позивачем щодо відшкодування йому коштів, і тому права позивача не могли бути порушеними Фондом гарантування, отже позовні вимоги позивача вважає передчасними по відношенню до Фонду. Окрім того, представник третьої особи-1 посилається і на те, що прийняття рішення суб'єктом владних повноважень є дискреційними його повноваженнями, яке приймається із певною свободою розсуду та адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти будь-яке рішення, що підтверджено численною практикою Вищого адміністративного Суду України та правовою позицією, висловленою і в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015р. №21-5361а15.

Третя особа-2 (ТОВ ПАТ «Банк Михайлівський») у судове засідання не з'явилися, письмових пояснень на позов на вимогу суду не надали без поважної причини, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином 27.09.2017р., що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи доказами (а.с.22).

Згідно до вимог ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які не прибули в судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи.

Також і за приписами ч.4 ст.128 вказаного Кодексу встановлено, що у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача і третіх осіб-1,2 про дату, час та місце розгляду справи, висловлене третьою особою-1 у письмових поясненнях на позов клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи-1, строки розгляду справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників відповідача та третіх осіб-1,2 за наявними у справі доказами згідно до вимог ч.4 ст.122, ч.2, ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

18.05.2016р. між ОСОБА_3 (сторона-1) та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» (сторона-2) був укладений договір №980-027-000241617 Тип договору: «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) за умовами якого Сторона-1 передає кошти Стороні-2 у власність у розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а Сторона-2 зобов'язується повернути кошти Стороні -1 та виплатити проценти у порядку та на умовах, встановлених цим договором, а саме: у розмірі 78000,00 грн. зі строком до 16.11.2016р. про що свідчить копія вищенаведеного договору (а.с.35).

Також 18.05.2016р. між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір №980-027-000003906 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» за яким позивачеві у Банку було відкрито на її ім'я поточний рахунок для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касового обслуговування за НОМЕР_1, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.8).

Того ж дня, 18.05.2016р. ОСОБА_3 за квитанцією №3916978 було внесено на вищевказаний рахунок грошові кошти у сумі 78000,00 грн., що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с.9).

18.05.2016р. Банк перерахував вказані кошти у сумі 78000,00 грн. на рахунок ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» згідно договору №980-027-000241617 від 18.05.2016р., що підтверджується змістом копії довідки про стан рахунку позивача (а.с.10).

19.05.2016р. із рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на рахунок позивача НОМЕР_1 кошти у сумі 78000,00 грн. були повернуті про що також свідчить інформація, наведена у довідці про стан рахунку позивача від 29.08.2016р. (а.с.10).

23.05.2016р. згідно постанови НБУ №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» було віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів було прийнято рішення за №812 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

12.07.2016р. за постановою правління НБУ №124-рш було відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно, на виконання вказаного рішення НБУ, Виконавчою дирекцією Фону гарантування вкладів було прийнято рішення №1213 про початок процедури ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016р. по 12.07.2018р.

На звернення позивача з приводу включення її до Переліку вкладників банку, що мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідач надіслав повідомлення від 29.08.2016р. №ЗГ1/1363, від 06.07.2017р. №ЗГ/21537, у яких зазначив, що зарахування 19.05.2017р. коштів на рахунок позивача НОМЕР_1 з рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» в сумі 78000,00 грн., що відображене у інформаційній довідці є нікчемним правочином в силу положень ст. 215 ЦК України та п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як на момент проведення вказаної транзакції ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» не мало у своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором №980-027-000241617 від 18.05.2016р. (а.с.10-11).

Позивач вважає протиправними бездіяльність та вищевказані рішення відповідача щодо не включення її до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, оскільки суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушують право позивача на отримання гарантованої суми вкладу.

Заслухавши позивача та його представника, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для часткового задоволення даного адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, визнання протиправними та скасування рішення відповідача щодо визнання нікчемним правочину, а також і зобов'язати відповідача внести доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні зади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-УІ (далі - Закон №4452) та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012р. ( далі - Положення №14).

Згідно із положеннями ст.2 Закону №4452 вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений ст.27 Закону №4452.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку(ч.1 ст.27 Закону №4452 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак (ч.2 ст.27 Закону №4452 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону №4452 виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Інформація про вкладника в Переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства ( ч.4 ст. 27 Закону №4452).

Відповідно до п.5 розділу ІІ Положення №14 Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення.

Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.

Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Як передбачено у пунктах 2,3 розділу ІУ Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Згідно до п.5 розділу ІУ Положення № 14, Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складання уповноваженою особою Фонду переліку рахунків вкладників та визначення розрахункових сум для відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку рахунків вкладників до Фонду; складання Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру вкладників. При цьому, Уповноважена особа Фонду наділена правом надавати зміни та доповнення до відповідних Переліків рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Крім того, згідно п.4 ч.2 ст.37 Закону №4452 уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Також і відповідно до ч.2 ст. 38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч.3 ст.38 Закону №4452 правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.38 Закону №4452 Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

При цьому, за приписами ст.37 Закону №4452 визначено, що уповноважена особа Фонду діє від імені банку та в межах повноважень, делегованих їй Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Уповноважена особа Фонду наділена правом та повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком Уповноваженої особи Фонду встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно(твердження), у даному випадку, нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Таким чином, у розпорядчому рішенні (наказі, розпорядженні, повідомленні) належить вказувати передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним.

Як свідчить зміст рішень, викладених відповідачем у повідомленнях від 29.08.2016р. № ЗГ1/1363, від 06.07.2017р. №ЗГ/21537 відповідачем визнано нікчемними проведення транзакцій щодо зарахування 19.05.2016р. коштів на рахунок позивача НОМЕР_1 з рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» у сумі 78000,00 грн. за договором №980-027-000241617 від 18.05.2016р. через те, що на момент проведення відповідної транзакції ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за вказаним договором. У повідомленні від 06.07.2017р. зазначено, що передумовою включення фізичної особи до загального реєстру вкладників та прирівняння її коштів до вкладу є укладення договору з небанківською фінансовою установою через ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного. Проте, аналізом документів визначено, що договір №980-027-000241716 від 18.05.2016р. укладено без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а тому зроблено висновок, що вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб'єктним складом (а.с.10-11).

Проте, визнання нікчемним правочину позивача з вищенаведених підстав є таким, що суперечить ч.3 ст. 38 Закону №4452, оскільки вказана норма не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним як перерахунок коштів з рахунку юридичної особи на рахунки фізичних осіб з огляду на те, що як встановлено судом вказаним Товариством були саме повернуті кошти фізичним особам, які були внесені раніше, зокрема, вказаним Товариством було повернуто позивачеві 78000,00 грн. на її рахунок відкритий у Банку, а саме: перерахування коштів з рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на рахунок позивача також у цьому ж Банку НОМЕР_1, що не суперечить ні нормам Цивільного кодексу України, ні ст.38 Закону№4452 з огляду на те, що самі норми ст.38 вказаного Закону не визначають зазначених обставин в якості підстав для визнання правочинів нікчемними.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені у його повідомленнях про нікчемність проведених транзакцій по перерахуванню грошових коштів з рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на рахунок позивача НОМЕР_1 у сумі 78000,00 грн. за договором №980-027-000241617 від 18.05.2016р. не може бути визнано нікчемним правочином за приписами ні ст. 216 ЦК України, ні за ст.38 Закону №4452 у зв'язку з чим рішення відповідача по визнанню правочину позивача нікчемним, оформлені у повідомленнях від 29.08.2016р. та від 06.07.2017р. є протиправними, оскільки спростовується вищенаведеними доказами.

Окрім того, слід зазначити, що судом враховується і те, що навіть перерахування коштів юридичною особою на користь іншої фізичної особи не є безумовною підставою для визнання правочинів нікчемними за ч.3 ст.38 Закону №4452 з урахуванням того, що згідно п.3 ч.1 ст.2 Закону №4452 вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту) банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотка на такі кошти.

Також і згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм, слід дійти висновку, що чинне законодавство прямо передбачає, що грошові кошти на депозитний рахунок можуть бути внесені як безпосередньо вкладником, так і іншою особою для вкладника.

З огляду на наведене, посилання відповідача на нікчемність правочину позивача від 18.05.2016р. з підстав того, що перерахунок коштів на рахунок позивача відбувся від ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», а не самим вкладником є неспроможними та такими, що суперечать вищенаведеним нормам п.1 ч.1 ст.2 Закону №4452 та ч.1 ст.1058 ЦК України.

При цьому, при прийнятті рішення у даній справі судом враховується і те, що відповідач не заперечує наявності надходження вказаних коштів на рахунок позивача спочатку від позивача, а потім повернення вказаних коштів від ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» за договором №980-027-000241617 від 18.05.2016р., що також і підтверджено копією довідки про стан рахунку позивача та виписки по особовому рахунку позивача НОМЕР_1 які наявні у матеріалах справи (а.с.10).

Отже, наявність на рахунку позивача коштів у сумі 78000,00 грн., які надійшли на рахунок позивача 19.05.2016р. уже не може свідчити про нікчемність правочину, а тому рішення відповідача оформлене у вигляді повідомлень про визнання нікчемним правочину позивача від 18.05.2016р. за договором №980-027-000241617 є необґрунтованим та таким, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, те, що відповідачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами нікчемності договору №980-027-000241617 від 18.05.2016р. з урахуванням того, що договір банківського рахунку №980-027-000003906 від 18.05.2016р. є чинним та кошти у сумі 78000,00 грн. знаходяться на рахунку позивача НОМЕР_1, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно визнано вказаний договір нікчемним згідно повідомлень від 29.08.2016р., від 06.07.2017р. без прийняття відповідного розпорядчого документа та, відповідно, і є протиправною бездіяльність відповідача по не включенню позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що було передбачено Законом №4452 ( у редакції, станом на липень-серпень 2016р.).

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судове засідання без поважної причини не з'явився, письмових заперечень на вимогу суду не надав, як не надано було і жодних доказів та підстав, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у не включенні відповідачем позивача до Переліку вкладників банку, а також правомірності прийняття оспорювань рішень у формі повідомлень від 29.08.2016р., від 06.07.2017р. щодо визнання вищевказаного договору нікчемним з урахуванням встановлених обставин та наведених вище доказів.

Твердження Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору №980-027-000241617 від 18.05.2016р. є припущенням, яке не доведено жодними належними доказами у встановленому законом порядку.

За таких обставин не доведено відповідачем і наявності законних правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як вкладника відповідно до вищенаведеного договору банківського рахунку №980-027-000003906 від 18.05.2016р., а тому така бездіяльність уповноваженої особи суперечить приписам Закону №4452 у редакції, чинній на липень-серпень 2016р., та є протиправною.

Є неспроможними доводи відповідача у його рішеннях, оформлених у повідомленнях від 29.08.2016р., від 06.07.2017р. про визнання транзакцій по перерахуванню коштів у сумі 78000,00 грн. з рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на рахунок позивача НОМЕР_1 за договором від 18.05.2016р. №980-027-000241617 нікчемними та невідповідність вказаного договору вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб'єктним складом, з огляду на те, що 19.11.2016р. набрав чинності п.15 Прикінцевих положень Закону №4452, внесені Законом України від 15.11.2016р. №1736-УІІІ, за яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Отже, суд приходить до висновку, що кошти позивача у сумі 78000,00 грн. внесені позивачем за договором від 18.05.2016р. №980-027-000241617 укладеним між позивачем та небанківською фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором за вказаним Законом прирівнюються до вкладу, а фізична особа визнається вкладником такого Банку.

Доводи відповідача, викладені у повідомленні від 06.07.2017р. про те, що Банк не виступав повіреним при укладенні вказаного договору, судом не приймаються до уваги та суперечать встановленим у судовому засіданні обставинам про те, що вказаний договір саме був укладений із залученням Банку Михайлівський як повіреного, оскільки саме у ПАТ «Банк Михайлівський» для позивача з метою перерахування вказаних коштів було відкрито відповідний рахунок за НОМЕР_1.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем не надано доказів інформування позивача під розпис про непоширення на її кошти, розміщені у Банку гарантій, передбачених Законом №1736, позивач, як за договором №980-027-000241617 від 18.05.2016р., так і за договором банківського вкладу №980-027-000003906 від 18.05.2016р. прирівнюється та є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» та на позивача поширюються гарантії, визначені Законом №4452, з урахуванням підтвердженого Банком факту наявності на рахунку позивача грошових коштів у сумі 78000,00 грн. станом на 19.05.2016р. згідно виписки банку по особовому рахунку позивача (а.с.10).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.3 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши дії (бездіяльність) відповідача, суд приходить до висновку, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у не включенні даних позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку №980-027-000003906 від 18.05.2016р., а прийняті відповідачем рішення у формі повідомлень від 29.08.2016р. №ЗГ1/1363, від 06.07.2017р. №ЗГ/21537 про визнання договору №980-027-000241617 від 18.05.2017р. позивача нікчемним прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, без врахування всіх обставин у даній справі, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною та визнання протиправним і скасування рішень відповідача в частині визнання нікчемними операцій з перерахування коштів за договором позивача підлягають задоволенню.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача, яке підлягає відновленню шляхом задоволення і похідних позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача внести доповнення та включити банківський рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1 відкритий за договором банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» №980-027-000003906 від 18.05.2016р. із визначенням суми для виплати у розмірі 78000 грн. (сімдесят вісім тисяч грн.) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому, задовольняючи вимоги позивача у цій частині позовних вимогах, слід вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог згідно ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням того, що у Закон №4452 у період з 2016р. по 2017р. були внесені зміни та на момент розгляду справи до повноважень відповідача віднесено саме складання не Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, а повноваження щодо складання та внесення доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Водночас, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи третьої особи-1 (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) про те, що прийняття рішення суб'єктом владних повноважень віднесено до дискреційних повноважень такого суб'єкта та адміністративний суд не наділений повноваженнями зобов'язання суб'єкта владних повноважень приймати будь-яке рішення, з огляду на те, що відповідні повноваження адміністративному суду щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, у тому числі і зобов'язання відповідача прийняти певне рішення, передбачено ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за умови встановлення судом протиправності дій (бездіяльності) чи рішення суб'єкта владних повноважень, що є ефективним способом захисту порушеного права заявника та рішення суду без застосування належного способу захисту права направленого на відновлення повного захисту таких порушених прав було би ілюзорним у відповідності до численної судової практики Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні.

Щодо посилань третьої особи-1 на правову позицію Верховного Суду України, викладену у його постанові від 15.12.2015р. № 21-5361а15, на яку представник посилається у своїх письмових поясненнях, то проаналізувавши її зміст, суд приходить до висновку, що дана правова позиція не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки обставини, встановлені у наведеній справі та застосовані норми права не є подібними до обставин та норм матеріального права у даній справі, а тому наведена у ній правова позиція не може бути застосована судом першої інстанції з урахуванням вимог ст.ст.237, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід також зазначити, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є відповідачем у даній справі, будь-які позовні вимоги до Фонду позивачем не заявлені у межах розгляду даної справи, а отже, посилання третьої особи-1 на те, що позовні вимоги до Фонду є передчасними, судом не приймаються до уваги.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача ОСОБА_3, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 18 травня 2016р. №980-027-000003906 банківського вкладу «Поточний рахунок «Ощадний» на суму 78000,00 грн. для внесення даних про неї до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, з огляду на те, що вказані позовні вимоги направлені на захист ще не порушених прав позивача, тобто направлені на захист прав на майбутнє, що суперечить ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено право звернення про захист уже порушених прав, свобод і інтересів.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа-1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа-2 Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договору від 18 травня 2016р. №980-027-000003906 банківського вкладу «Поточний рахунок «Ощадний» на суму 78 000 грн. (сімдесят вісім тисяч грн.).

Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, оформлені у повідомленнях ПАТ «Банк Михайлівський» від 29.08.2016р. №ЗГ1/1363, від 06.07.2017р. за №ЗГ/21537 про визнання нікчемним правочину по зарахуванню 18.05.2016р. грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 у сумі 78000 грн. (сімдесят вісім тисяч грн.).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести доповнення та включити банківський рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1 відкритий за договором банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» №980-027-000003906 від 18.05.2016р. із визначенням суми для виплати у розмірі 78000 грн. (сімдесят вісім тисяч грн.) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2017 року

Суддя С.О. Конєва