Judge's separate opinion № 71076154, 14.12.2017, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ

Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ДП "Івашківськийспиртзавод", про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за червень - серпень 2017р. у сумі 9004,68 грн. (в т.ч. тарифна складова - 7503,90 грн., ПДВ 20% - 1500,78 грн.). Позивач просить також покласти на відповідача судові витрати.

04.11.2004р. між АК "Харківобленерго" (постачальник) та ДП "Івашківськийспиртзавод" (споживач) укладено договір № 55001 про постачання електричної енергії (далі договір), відповідно до умов якого АК "Харківобленерго" постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.5 договору споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Пунктом 5 Додатка № 2 до Договору визначено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Даним пунктом також передбачено, що споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Як зазначає позивач, він, як постачальник електричної енергії за договором, виконав свої зобов'язання по договору, здійснивши відпуск електричної енергії відповідачу в червені - серпні 2017р. на загальну суму 9004,68 грн. (в т.ч. тарифна складова - 7503,90 грн., ПДВ 20% - 1500,78 грн.), що підтверджується актами фіксації показань приладів обліку станом на 30.06.2017р., 30.07.2017р., 31.08.2017р. та актами про використану електричну енергію за червень - серпень 2017р.

Натомість, з аналізу матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами у судовому засіданні, що ТОВ «ДП «Івашківський спиртозавод» перебуває в процедурі розпорядження майном, у зв'язку з чим був відключений від системи електропостачання з огляду на неплатоспроможність боржника (відповідача) та перебуванні його в процедурі банкрутства.

З наданих позивачем до матерів справи доказів, не вбачається, що фактично відповідачем відбулось споживання електроенергії, більш того, з аналізу наданих позивачем актів фіксації показань приладів обліку, станом на 30.06.2017р., 30.07.2017р., 31.08.2017р. та актів про використану електричну енергію за червень - серпень 2017р. вбачається, що фактично споживання здійснено не відповідачем, а третіми особами - населенням, насосною станцією та пилорамою.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене, вважаю, що позивачем не доведено в порядку ст. 33,34 ГПК України, що відповідачем відбулось споживання електроенергію у червні - серпні 2017р., в сумі 9004,68 грн.

справа № 922/3426/17