Court ruling № 71035358, 11.12.2017, Kiliya District Court of Odesa Oblast

Справа № 502/174/17

УХВАЛА

11 грудня 2017 року м. Кілія

Кілійського районного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Манжос Н. В.,

за участю секретаря Припас А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 07.12.2017 року з вказаним поданням посилаючись на те, що в нього на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 23 872, 69 гривень. Оскільки на думку державного виконавця боржник ухиляється від виконання судового рішення та сплати заборгованості, він просить суд встановити відносно боржника ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно зі п. 18 ч. 3 ст.11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - з юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Таким чином, саме на державного виконавця законом покладається тягар доказування перед судом факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. На момент звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися, бути об'єктивно наявним та підтверджуватися матеріалами виконавчого провадження.

В поданні державний виконавець зазначив клопотання про розгляд подання без його участі та прохання його задовольнити у повному обсязі.

В зв’язку з тим, що розгляд подання проведено за відсутності державного виконавця, фіксування судового розгляду подання звукозаписувальним технічним пристроєм не здійснювалось, що узгоджується з положеннями ст. 197 ЦПК України. Але державним виконавцем не надані суду докази того, що боржник або його представник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження” та боржник не сплачує заборгованість добровільно. Немає також підтверджень того, що боржник взагалі отримував будь-які поштові відправлення державного виконавця.

Згідно з актом державного виконавця за вказаною у виконавчому документі адресою реєстрації місця проживання боржника остання не проживає та її майно за цією адресою відсутнє.

Підтверджень того, що державним виконавцем встановлено адресу дійсного проживання чи перебування боржника суду не надано.

Отже, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду, оскільки відсутні навіть відомості про обізнаність боржника про наявність цього відкритого виконавчого провадження

Крім цього, суду не надані дані щодо трудової діяльності боржника, у зв'язку з чим неможливо встановити чи будуть порушені трудові права боржника внаслідок його тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Оскільки державним виконавцем в поданні належним чином не обґрунтовано та з посиланням на необхідні докази перед судом не доведено не тільки факт свідомого ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судового рішення, але навіть й те, що боржник отримала постанову про відкриття виконавчого провадження та вона є обізнаною про наявність цього виконавчого провадження, необхідність застосування до боржника ОСОБА_1 такого додаткового заходу впливу як тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України з метою забезпечення належного виконання ним рішення суду є передчасним.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 293, 377-1 ЦПК України, ст. ст 5, 11 ЗУ “Про виконавче провадження”, ст. 6 ЗУ “Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України”, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня винесення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.