Court ruling № 71008659, 14.12.2017, Novobavarskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 639/8137/15-ц

Провадження № 2/639/48/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі судового засідання – Макушенко Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Харківської міської ради, третя особа :Управління Державної казначейської служби України ,третя особа, що заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд», Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради, третя особа :Управління Державної казначейської служби України в м. Харкові про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

В провадженні суду знаходиться вказана цивільна справа.

Під час розгляду справи по суті представником позивача ОСОБА_3 заявлено клопотання про допит свідків: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Суд, вислухавши думку позивача ОСОБА_1, який підтримав вказане клопотання свого представника , приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Відповідно ч.2 ст. 136 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що провадження у вказаній справі відкрито суддею Жовтневого районного суду м. Харкова 28.09.2015 року (а.с. 36 том1). До початку розгляду справи по суті ні позивач, ні його представник із заявою про виклик свідків, зазначених в заяві від 14.12.2017 року , до суду не звертались.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року .

У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, вказана заява представника позивача ОСОБА_3 про виклик свідків задоволенню не підлягає, оскільки подана з порушенням вимог, передбачених ч.2 ст. 136 ЦПК України, тобто заява подана під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 136 , ст. 293 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику позивача у задоволенні заяви про виклик свідків.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.М. Гаврилюк