Court ruling № 71002021, 13.12.2017, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 23/1/16-16/58/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

13.12.2017 Справа № 908/114/16

Кредитори:

1) Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк” (юридична адреса: вул.Щорса, буд. 36-Б, м.Київ, 01133; поштова адреса: 04050, м.Київ, вул.Мельникова, буд. 81, корп. 20; скорочено – АТ „Дельта Банк”)

2) Концерн „Міські теплові мережі” (бул.Гвардійський, буд. 137, м.Запоріжжя, 69091);

3) Публічне акціонерне товариство „Фідобанк” (вул.Воздвиженська, буд. 58, м.Київ, 04701; адреса для листування: вул.Велика Васильківська, буд. 10, м.Київ, 01601)

4) Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит” (вул.Артема, буд. 60, м.Київ, 04050; Філія „Запорізьке регіональне управління” публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”: вул.Незалежної України, буд. 39, м.Запоріжжя, 69000)

Банкрут – Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ТЕРЕМ, ЛТД” (69035, м. Запоріжжя, вул.40 років Радянської України, буд. 51; ідент. код – 13622499; скорочено – ТОВ ВКФ “ТЕРЕМ, ЛТД”),

Банк, здійснюючий розрахунково-касове обслуговування боржника:

1. ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит”

2. АТ „ОТП Банк”

3. АТ „Укрексімбанк”

про банкрутство

ліквідатор – арбітражний керуючий ОСОБА_1

- за заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області (вих.№135/10/08-01-10-06 від 13.10.2017) з грошовими вимогами до боржника,

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники:

від заявника – ОСОБА_2 (довіреність №53/08-01-10-08 від 19.07.2017)

від боржника – ліквідатор, арбітражний керуючий ОСОБА_1 (постанова господарського суду Запорізької області від 19.06.2017)

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.06.2017 у справі № 908/114/16 боржника - ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “ТЕРЕМ, ЛТД”, згідно зі ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_1.

Того ж дня, 19.06.2017 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за №43819 оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За положеннями ч.1 ст.38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ (надалі – Закон “Про відновлення платоспроможності...”) вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

До суду надійшла заява (вих. № 135/10/08-01-10-06 від 13.10.2017) Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – заявник) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 885 375, 31 грн. та з вимогами в сумі 3200,00 грн. судового збору, яку ухвалою від 26.10.2017 суд прийняв до розгляду в судовому засіданні, призначеному на 15.11.2017 о 10.00.

В судовому засіданні 15.11.2017 було оголошено перерву до 12.12.2017 та до 13.12.2017.

Ліквідатором вимоги заявника визнані частково, згідно уточненого повідомлення (вих.№02-07/165 від 12.12.2017) про результати розгляду вимог кредиторів. Зокрема, посилаючись на положення ст.38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ (надалі – Закон “Про відновлення платоспроможності...”), ліквідатор зазначає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Тому ліквідатором не визнаються вимоги заявника в загальній сумі 24287,94 грн. податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, який виник відповідно до законодавства на підставі поданої платником податкової декларації з орендної плати з юридичних осіб від 16.02.2017 № НОМЕР_1 (платежі за 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017 (8095,98 грн. х 3), а також вимоги в сумі 2917,70 грн. податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який виник відповідно до законодавства на підставі поданої платником податкової декларації з податку на нерухоме майно від 10.05.2017 р. № НОМЕР_2 (платіж за 29.07.2017). Решта суми грошових вимог в розмірі 858 169,67 грн. визнаються ліквідатором та у зв’язку із порушення строку для їх подання, відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, вимоги в сумі 3200,00 грн. сплаченого заявником судового збору визнаються ліквідатором з віднесенням до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Заявником 12.12.2017 та 13.12.2017 були надані суду пояснення щодо заявлених вимог, в яких на спростування позиції ліквідатора щодо часткового визнання вимог зазначається, що боржник шляхом подання відповідних податкових декларацій з плати за землю (земельний податок за земельні ділянки державної або комунальної власності) 16.02.2017 та 10.05.2017 самостійно обчислив суму податку з розбивкою річних сум рівними частками за місяцями. Відповідно до ст.23 Закону “Про відновлення платоспроможності...” вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред’являтися в межах ліквідаційної процедури. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші право чини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. Заявник вважає, що боржником самостійно подано податкові декларації з плати за землю та з податку на нерухоме майно, нараховані суми є узгодженими та повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів.

В судовому засіданні 13.12.2017 ліквідатор підтримала свою позицію щодо частково визнання заявлених заявником грошових вимог до боржника, обґрунтовуючи свою позицію положеннями ст.38 Закону “Про відновлення платоспроможності...”.

Представник заявника в судовому засіданні підтримала заяву, просить її задовольнити у повному обсязі, оскільки суми заявлених грошових вимог є узгодженими в розумінні податкового законодавства, строк виконання яких настав у зв’язку з визнанням боржника банкрутом.

Розглянувши матеріали справи, заяву ГУ ДФС у Запорізькій області, вислухавши пояснення представника заявника та ліквідатора, проаналізувавши норми законодавства, судом встановлено наступне.

Грошові вимоги заявника до боржника складаються з сум заборгованості з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 869 488,43 грн. та заборгованості з податку на нерухоме майно в сумі 15 886,88 грн., що разом становить 885 375,31 грн. боргу за основним зобов’язанням та штрафною санкцією та пені.

Сума заборгованості з податку на нерухоме майно виникла на підставі самостійно задекларованих боржником сум податкових зобов’язань, згідно з деклараціями з податку на нерухоме майно № НОМЕР_3 від 21.04.2016 та № НОМЕР_2 від 10.05.2017.

Податковий борг з орендної плати з юридичних осіб виник на підставі самостійно задекларованих боржником сум податкового зобов’язання згідно податкових декларацій з орендної плати з юридичних осіб №9004397734 від 27.01.2015, № НОМЕР_4 від 18.02.2016, № НОМЕР_1 від 16.02.2017.

Крім того, на підставі актів перевірок боржника, проведених податковим органом, були донараховані боржнику основне зобов’язання та штрафні санкції з податку з орендної плати з юридичних осіб та направлені боржнику відповідні податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_5 щодо донарахування основного зобов’язання на суму 98216,15 грн., штрафних санкцій на суму 24554,05 грн. та пені в розмірі 28 035,98 грн.; № НОМЕР_6 щодо донарахування основного зобов’язання на суму 235 620,14 грн. та штрафних санкцій на суму 117 810,07 грн.; №0001761500 щодо донарахування основного зобов’язання на суму 75 410,48 грн. та штрафних санкцій на суму 37 705,24 грн.; № НОМЕР_7 щодо донарахування основного зобов’язання на суму 60 604,14 грн., штрафних санкцій на суму 30 302,07 грн. та нарахована пеня на суму 1 773,37 грн.

На підставі відповідних положень ст.129 Податкового кодексу України, податковим органом була нарахована пеня в сумі 11 133,97 грн.

Податковий борг з орендної плати з юридичних осіб був частково сплачений боржником на суму 21 321,25 грн.

Відповідно до наданої заявником суду інформації про заборгованість боржника, станом на 25.09.2017 розмір заборгованості боржника , згідно відомостей облікової картки платника податків, становить 885 375,31 грн.

Сума податкової заборгованості є узгодженою у розумінні податкового законодавства, докази сплати відсутні.

Зазначені вимоги є як конкурсними, як такі, що виникли до порушення провадження справи про банкрутство, так і поточними.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 23 Закону “Про відновлення платоспроможності...” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ч. 4 цієї ж статті визначено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

При цьому, згідно ч.1 ст. 38 Закону “Про відновлення платоспроможності...” вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Справа про банкрутство стосовно боржника була порушена 26.01.2016, оголошення про порушення справи про банкрутство було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 27.01.2016 за №27654.

Боржник був визнаний банкрутом постановою від 19.06.2017.

Того ж дня, 19.06.2017 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за №43819 оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою про визнання грошових вимог до боржника звернулося до господарського суду 25.10.2017, тобто зі спливом строків як для заявлення конкурсних вимог, так і для заявлення поточних вимог.

На такий випадок, ч. 1 ст. 38 Закону “Про відновлення платоспроможності...” передбачено, що кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

За таких обставин, судом визнаються заявлені грошові вимоги до боржника в сумі 885 375,31 грн., у т.ч. штрафні санкції та пеня, з віднесенням до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Заперечення ліквідатора щодо частково визнання грошових вимог заявника відхиляються судом, у зв’язку з необґрунтованістю з огляду на наступне.

Законодавство не пов’язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов’язань зі сплати, зокрема, податку на землю, тому вимоги зі сплати земельного податку слід вважати витратами , пов’язаними з ліквідаційною процедурою, які, відповідно до положень ст.45 Закону “Про відновлення платоспроможності...” підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Вказаної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, при розгляді справи №904/4029/15, постанова від 15.03.2017.

Враховуючи, що боржником самостійно подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати з юридичних осіб від 16.02.2017 № НОМЕР_1 (платежі за 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017 (8095,98 грн. х 3) на суму 24287,94 грн.), та подано 10.05.2017 податкову декларацію з податку на нерухоме майно № НОМЕР_2 (платіж за 29.07.2017 на суму 2917,70 грн.), а також те, що вказані суми податкового зобов’язання є узгодженими, суд вважає за можливе визнати грошові вимоги заявника в цих сумах.

Крім того, заявлені ГУ ДФС у Запорізькій області вимоги по сплаченій сумі судового збору в розмірі 3200,00 грн., є правомірними, а тому ці вимоги також визнаються судом з віднесенням до першої черги задоволення вимог кредиторів, у відповідності до положень ст. 45 Закону “Про відновлення платоспроможності …”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 23, 38, 40, 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, ст.ст.4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області в сумі 885 375,31 грн. з віднесенням до шостої черги задоволення вимог кредиторів та в сумі 3200,00 грн. першої черги задоволення вимог кредиторів.

Копії ухвали надіслати заявнику, банкруту, ліквідатору.

Суддя Р.Ніколаєнко