Court ruling № 70957632, 22.11.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року м. Київ К/800/38119/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014

у справі № 2а-2551/10/1370 Львіського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України «Західукргеологія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (СДПІ)

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго» (Товариство)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 28.07.2009 № 12570, від 14.10.2009 № 12570/1/17459, від 31.12.2009 № 12570/2/22785, від 22.03.2010 № 12570/3/22785.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку Товариства сум грошового зобов`язання із плати за користування надрами та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.07.2009 № 242/23-2/01432606. Згідно з цими висновками Товариством порушені норми частини 3 ст. 14 Закону України «Про нафту і газ» (Закон № 2665-ІІІ): не сплачено збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за 2008 рік по договорах про спільну інвестиційну діяльність на геологічне вивчення (у тому числі, дослідно-промислову розробку, комерційну (промислову) експлуатацію та розробку нафтогазових ресурсів) як власника спеціального дозволу, у результаті чого занижено податкові зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи на загальну суму 180398,83 грн. у податковому обліку за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження СДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.07.2009 № 12570, від 14.10.2009 № 12570/1/17459, від 31.12.2009 № 12570/2/22785, від 22.03.2010 № 12570/3/22785 про донарахування податкового зобов'язання з плати за користування надрами на 12022,22 грн., у тому числі: 7901,48 грн. - за основним платежем та 4120,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частини 2 ст. 14 Закону № 2665-ІІІ у разі відкриття покладу нафти і газу користувач нафтогазоносними надрами, який здійснював пошук і розвідку родовищ за інших рівних умов, які були оприлюднені як умови конкурсу відповідно до статті 15 цього Закону, має переважне право на одержання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами цієї ділянки для видобування нафти і газу.

У разі, якщо діяльність, пов'язана з користуванням нафтогазоносними надрами, здійснюється на умовах договору про спільну інвестиційну діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію, один із учасників цього договору зобов'язаний мати відповідний спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами (стаття 49 цього Закону).

У судовому процесі встановлено, що позивач є учасником низки договорів про спільну діяльність, укладених із СП «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта», ДП «Європа нафта і газ Україна», ТОВ «Західенергробуд», ЗАТ «Інтернафтогазбуд» та ТОВ «Укренерго». Умовами цих договорів вказаних юридичних осіб визначено операторами, на яких покладено обов'язки ведення справ спільної діяльності, зокрема і щодо обліку, нарахування та сплати збору за геологорозвідувальні роботи.

Застосовуючи норми частини 2 ст. 71 КАС України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі встановлених постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 у справі № 2в-2556/10/1370 обставин ведення вищевказаними операторами спільних договорів як податкового обліку за наслідками такої діяльності, так і здійснення ними нарахування та сплати збору за геологорозвідувальні роботи, зробив висновок про неправомірне донарахування позивачу сум податкових зобов'язань із збору за геологорозвідувальні роботи згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, які є предметом спору у даній адміністративній справі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 у справі № 2а-2556/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, адміністративний позов ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта», ДП «Європа нафта і газ Україна», ТОВ «Західенергобуд», ЗАТ «Інтернафтогазбуд» та ТОВ «Укренерго» до ДПІ у м. Львові, ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 28.07.2009 № 0000842301/0/12565, від 14.10.2009 № 0000842301/1/17455, від 31.12.2009 № 0000842301/2/22788 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 22.03.2010 № 0000842301/3/22788.

Доводи, наведені СДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписІ.В. Приходько