№ 70950176, 11.12.2017, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 911/825/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О.,розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.17 та рішення господарського суду Київської області від 19.04.17у справігосподарського суду Київської області №911/825/17за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Біолабс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"простягнення 139 205,18грн.,

за участі представників сторін:

не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

19.04.2017 рішенням господарського суду Київської області (суддя Бацуца В.М.), залишеним без змін 15.06.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Разіна Т.І., Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біолабс" 138 030 грн. заборгованості, 1 058,86грн. пені, 116,32грн. 3 % річних та судові витрати.

У касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" посилалися на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати та відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування касаційних вимог зазначали, що документи, які надані позивачем на підтвердження господарської операції з поставки товару не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не містять печатки покупця та не вказано повноваження особи отримувача.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги та залишення без змін постанови й рішення виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 01.12.2016 між ТОВ "Біолабс" (постачальник) та ТОВ "Фрам Ко" (покупець) було укладено договір № 01/12, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався протягом строку дії даного договору поставити і передати у власність покупця: лікарські засоби (надалі-товар), в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.3.1 договору загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усього товару, поставленого за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність покупця) товару та дорівнює сумі всіх виписаних продавцем та підписаних уповноваженою особою покупця видаткових накладних (специфікацій).

Розрахунки між сторонами за даним договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця в наступному порядку: оплати (переведення) покупцем грошової суми (ціни), вказаній у видаткових накладних, на розрахунковий рахунок продавця впродовж 30 календарних днів після підписання сторонами видаткових накладних. Всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України (п.3.2 договору).

У випадку прострочення оплати товару відповідно до умов даного договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення (п.5.5. договору).

Договір укладено з моменту його підписання та діє до 31.12.2017, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами (п.6.1. договору).

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ "Біолабс" поставили, а ТОВ "Фрам Ко" прийняли товар на суму 138 030,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 92 від 09.02.2017 та відповідною довіреністю № 659К від 09.02.2017, виданою ТОВ "Фрам Ко" представнику на отримання товару, товарно-транспортною накладною № Р92 від 09.02.2017, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.193 ГК України, яким відповідають положення ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору та положення вищенаведеного законодавства, урахувавши факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, що не спростовано останнім, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми боргу, пені та інфляційних нарахувань, виходячи з їх обгрунтованості.

На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 зазначеного Кодексу передбачено вимогу щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову обгрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству, фактичним обставинам справи та матеріалам справи. Оскільки касаційна інстанція не наділена повноваженнями, пов'язаними зі встановлення обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 та рішення господарського суду Київської області від 19.04.2017 у справі №911/825/17 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова