Court ruling № 70894021, 12.12.2017, Donetsk Administrative Court of Appeal

Головуючий у 1 інстанції - Кузнецов Д.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року справа №264/2025/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 вересня 2017 року у справі № 264/2025/17 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, третя особа - Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя (далі - Управління), яка полягає у невиплаті позивачу пенсії, починаючи з квітня 2017 року; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке полягає у невиплаті позивачу пенсії, починаючи з квітня 2017 року; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що до 2014 року отримувала пенсію в Управлінні пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області та через проведення антитерористичної операції була вимушена стати на облік до Управління, де до березня 2017 року отримувала пенсію. З квітня 2017 року виплата пенсії була припинена. Будь-яких рішень відповідача про припинення виплати пенсії позивач не отримувала. Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) не передбачає можливість призупинення виплати пенсії, та відсутні законні підстави для припинення виплати їй пенсії. Крім того, положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №637 від 05.11.2014 містять обмеження у реалізації громадянами прав на отримання пенсій, гарантованих статтею 47 Закону, а саме: отримання пенсійних виплат лише за наявності довідки і за місцем перебування таких осіб на обліку і через рахунки, які відкриті в установах ПАТ «Державний ощадний банк України» та лише в межах строків довідки. Вважає такі положення Постанови КМУ незаконними і такими, що не можуть бути застосовані при вирішенні спору, оскільки обмежують конституційні права соціально незахищених громадян України, що мешкали на територіях непідконтрольній державі та набули статусу внутрішньо переміщених осіб. Посилається на конституційне право громадянина на отримання пенсійних виплат. На підставі зазначеного просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надіслав письмові заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника. З 01.06.2014 по 31.03.2017 Управлінням ОСОБА_2 виплачувалася пенсія. З 01.04.2017 позивачу була призупинена виплата пенсії у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі положень статті 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) та підпунктів 4, 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016. На підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки з 01.04.2017 позивачу призупинено виплату пенсії.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 вересня 2017 року у справі № 264/2025/17 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з квітня 2017 року.

Зобов'язано Управління поновити виплату пенсії ОСОБА_2 і виплатити виниклу заборгованість.

Постанова мотивована тим, що рішення про зупинення з квітня 2017р. виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалося та до суду не надано, а передбачені статтею 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) підстави для припинення виплати пенсії відповідачем не застосовані та не доведені. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що жодними нормативними актами, що регламентують здійснення соціальних виплат у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення виплати пенсії особам, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території. З огляду на зазначене переміщення отримувача пенсії на підконтрольну українській владі територію та проживання на неї, є обов'язковою умовою для здійснення соціальних виплат.

Також апелянт просив звернути увагу, що в постанові Верховного суду України від 12.04.2017 по справі №243/746/16-ц, Судова палата у цивільних справах Верховного суду України прийшла до висновку про обов'язковість перебування отримувача допомоги на обліку як внутрішньо переміщеної особи. З огляду на зазначене, у зв'язку із скасуванням Управлінням соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, Управління мало достатні правові підстави для зупинення позивачу виплати пенсії.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до посвідчення НОМЕР_1 є пенсіонером за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) (а.с.10).

Позивач, перебувала на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з міста Сніжне Донецької області.

Згідно довідки від 25.07.2016 №1412029138 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з вересня 2014 року фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1

З квітня 2017 року позивачу була призупинена виплата пенсії на підставі відомостей, отриманих від місцевої районної державної адміністрації, у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.

Наявний в матеріалах справи витяг із протоколу комісії щодо прийняття рішення про призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №01-05/80 від 13.04.2017 Кальміуської районної державної адміністрації Маріупольської міської ради, яким скасовано довідки ВПО та припинено соціальні виплати.

Таким чином, з 1 квітня 2017 року відповідач припинив виплачувати позивачу належну пенсію. Будь-які повідомлення позивачу від Управління про підстави призупинення виплат пенсії на адресу позивача не надходили.

Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2017 року на підставі не підтвердження її місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управлінням не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017.

В письмових поясненнях відповідач посилається на застосування пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, зазначаючи також приписи Закону № 1706-VII.

Однак, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця.

Також, на думку колегії суддів скасування довідки позивача згідно із ст. 12 Закону № 1706-VII також не є підставою для припинення виплати пенсії позивачу, оскільки стаття 49 Закону № 1058-ІV не містить такої підстави для припинення.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з квітня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2, в тому числі шляхом зобов'язання поновити виплату пенсії з 1 квітня 2017 року.

Також колегія суддів не приймає посилання апелянта постанову Верховного суду України від 12 квітня 2017 року по справі № 6-51цс17 (№243/746/16-ц), оскільки в ній йдеться про сплату щомісячних страхових виплат фізичній особі від фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а у даному випадку спірні правовідносини стосуються виплати пенсії за віком, гарантоване право на отримання якої регулюється Конституцією України та статтею 49 Законом № 1058-VI.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 вересня 2017 року у справі № 264/2025/17 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, третя особа - Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді І.Д.Компанієць

Л.В.Ястребова