№ 70828607, 01.11.2017, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

за участі представників:

від позивача – не прибув;

від відповідача – не прибув;

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач або ФОП ОСОБА_1М.) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000371304 від 31 січня 2017 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що ФОП ОСОБА_1 в 2014 році помилково записано в книзі обліку доходів і витрат вартість товару, який не було реалізовано (не отримано дохід) у кількості 4 182,75 кг на загальну суму 36 288,37 грн. Проте, для запобігання завищення витрат, у книзі обліку доходів і витрат не були зазначені всі витрати, передбачені пунктом 138.1, пунктом 138.2 статті 138 розділу III ПК України (далі по тексту ПК України), на загальну суму 39 396 грн., а саме: витрати на відрядження до Німеччини для погодження об’єму і графіку поставок у сумі 11 775,50 грн.; витрати на придбання палива, яке було використане для здійснення господарської діяльності, у сумі 8 998,74 грн.; вартість сплачених мішків, в яких відправлялося пір'я, у сумі 6 229,63 грн.; витрати на сплату єдиного соціального внеску, нарахованого за 2013 рік та фактично сплаченого 27 січня 2014 року у сумі 7 184,98 грн. Первинні документи, що підтверджують понесення зазначених витрат, були надані позивачем під час проведення позапланової перевірки, проте відповідачем було враховано у складі витрат лише вартість сплачених мішків, в яких відправлялося перо, у сумі 6 229,63 грн., вартість ветеринарних сертифікатів на суму 74,25 грн., та комісія банку в сумі 25,00 грн. Інші витати податковим органом протиправно враховано не було. Також Головне управління ДФС у Запорізькій області визнало необґрунтованим віднесення до складу витрат за 2015 рік вартість придбаного палива на загальну суму 6 094,17 грн. без наявності підтверджуючих документів на їх використання у господарській діяльності. Однак, ФОП ОСОБА_1 використовує у процесі здійснення господарської діяльності переважно у адміністративних цілях власний транспортний засіб Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_1, для заправки якого придбавалося паливо. Позивач вважає неправомірним та просить скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № НОМЕР_2 від 31 січня 2017 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 6 760,06 грн., в тому числі за основним платежем 5 408,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 352,01 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув 01 листопада 2016 року через канцелярію суду подав клопотання, відповідно до якого просить розглянути справу без участі представника в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, відповідно до яких зазначає, що податковим органом було встановлено завищення витрат позивачем на загальну суму 36 053,66 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 29 959,49 грн., за 2015 рік на суму 6 094,17 грн. Головне управління ДФС у Запорізькій області зазначає, що до складу витрат включаються тільки витрати, які пов’язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату, вважає, що ФОП ОСОБА_1 у ході проведення позапланової документальної перевірки не надано у повному обсязі підтверджуючі документи стосовно витрат.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причину суду не повідомив. Про день, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв і клопотань до суду не надходило.

За правилами частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до статті 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відпорвідача на основі наявних у суду матеріалів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в період з 23 вересня 2016 року по 13 жовтня 2016 року Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) була проведена виїзна планова документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року та іншого законодавства.

За наслідками перевірки складено ОСОБА_2 № 49/08-29-13-04/НОМЕР_4 від 21 жовтня 2016 року.

ОСОБА_2 перевірки встановлено порушення вимог пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого занижено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік на суму 4 951,02 грн., за 2015 рік на 4 750,32 грн.

На вказаний ОСОБА_2 перевірки позивачем подані заперечення вих. № 57 від 27 жовтня 2016 року.

У відповіді на заперечення від 04 листопада 2016 року вих. № 2307/10/08291304 Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області висновки ОСОБА_2 перевірки від 21 жовтня 2016 року № 49/08-29-13-04/НОМЕР_4 від 21 жовтня 2016 року з урахуванням результатів розгляду заперечень викладено в наступній редакції: документальною плановою виїзною перевіркою встановлені наступні порушення ФОП ОСОБА_1 підпункту 138.1. пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 ПК України (із змінами та доповненнями, що діяли на дату вчинення порушення) у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 5 865,15 грн., в тому числі: за 2014 рік на суму 4 951,02 грн., за 2015 рік на суму 914,13 грн.

На підставі висновків ОСОБА_2 перевірки від 21 жовтня 2016 року № 49/08-29-13-04/НОМЕР_4 від 21 жовтня 2016 року, 08 листопада 2016 року Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 7 331,44 грн., в тому числі 5 865,15 грн. за основним платежем та 1 466,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач здійснив оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення до Головного управління ДФС у Запорізькій області.

В період з 26 грудня 2016 року по 27 грудня 2016 року Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань податкового законодавства викладених у скарзі від 20 грудня 2016 року (вхідний № 345ФОП від 20 грудня 2016 року). За наслідками позапланової перевірки складено ОСОБА_2 перевірки від 27 грудня 2016 року № 76/08-29-13-04-287910649.

ОСОБА_2 перевірки встановлено порушення вимог підпункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого занижено суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 5 408,05 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 4 493,92 грн., за 2015 рік на 914,13 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 26 січня 2017 року вих. № 56/14/08-01-10-01-13 Головного управління ДФС у Запорізькій області скасувало податкове повідомлення - рішення Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 08 листопада 2016 року № НОМЕР_5 в частині 457,10 грн. надмірно нарахованого грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та 114,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

31 січня 2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 6 760,06 грн., в тому числі 5 408,05 грн. за основним платежем та 1 352,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням про результати розгляду скарги від 19 квітня 2017 року вих. № 5421/71/99-99-11-02-01-14 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 31 січня 2017 року № НОМЕР_2.

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням від 31 січня 2017 року № НОМЕР_2, прийнятим Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративний позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Суд розглянувши матеріали справи встановив, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з реалізації пір’я качиного та гусячого (код за КВЕД 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами). ФОП ОСОБА_1 придбаває у фізичних осіб – підприємців пір’я гусяче та качине та експортує його за кордон до Німеччини.

При вирішенні даного спору, суд враховує норми Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин та зазначає, що згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В статті 3 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) вказано, що господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємництва, що викладені в статті 44 ГК України, є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об’єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зокрема в пункті 138.1. статті 138 ПК України зазначено, що однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

При цьому, за пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отримання доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що чистий оподатковуваний дохід, який є об’єктом оподаткування для фізичних осіб – підприємців від провадження господарської діяльності, має визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Судом встановлено, що відповідачем не враховані у складі витрат 2014 року витрати ФОП ОСОБА_1 на відрядження до Німеччини для погодження об’єму і графіку поставок у сумі 11 775, 50 гривень у зв’язку з тим, що до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо мети відрядження, а також не надано документів, які підтверджують поставки товару до м. Дортмунд (Німеччина).

До матеріалів справи позивачем надані копії первинних документів, а саме: наказ на відрядження ОСОБА_1 до м. Дортмунд (Німеччина) з зазначенням мети, строків та умови перебування за кордоном; довідку по поставкам протягом 2014 - 2015 років на адресу компанії «Germania Bettwaren» (Німеччина), копію листа від компанії Germania Bettwaren Е.К. з перекладом про підтвердження перебування ФОП ОСОБА_1М та участь у перемовинах щодо подальших поставок української пухової сировини. Крім того, позивач надав копії авіаквитків, білет залізниці, документи на підтвердження витрат на проживання у готелі м Дортмунд, розрахунок добових в Україні та на період перебування за кордоном.

Вказані документи надавалися позивачем відповідачу під час проведення позапланової перевірки та описані в запереченнях Головного управління ДФС у Запорізькій області проти адміністративного позову від 14 липня 2017 року вих. 808/08-01-10-03. Актом перевірки від 27 грудня 2016 року № 76/08-29-13-04-287910649 підтверджена також поставка позивачем товару компанії «Germania Bettwaren е. К.».

Провівши аналіз наданих документів, суд дійшов висновку, що позивач в повному обсязі надав підтверджуючі документи щодо мети відрядження та поставки товару компанії «Germania Bettwaren» (Німеччина), що, в свою чергу, свідчить про правомірність віднесення витрат в розмірі 11 775, 50 гривень до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів ФОП ОСОБА_1

Також позивач в адміністративному позові зазначив про неправомірність неврахування суми в розмірі 7 184,98 гривень єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченої відповідно до платіжного доручення від 27.01.2014 року, у складі витрат 2014 року. На думку відповідача зазначена сума була вже включена до складу витрат за 2013 року, про що зроблено запис у книзі обліку доходів і витрат 31 грудня 2013 року.

Позивач пояснив, що сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка вказана у книзі обліку доходів і витрат 31 грудня 2013 року відноситься до нарахованої та сплаченої суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2012 рік.

ФОП ОСОБА_1 надав до матеріалів справи копію банківської виписки по рахунку підприємця за січень 2014 року, платіжного доручення № 1 від 27 січня 2014 року та банківської виписки по рахунку підприємця за січень 2013 року, з яких вбачається необґрунтованість та не підтвердження документально позиції відповідача про включення суми в розмірі 7 184,98 гривень єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченої відповідно до платіжного доручення від 27 січня 2014 року, до складу витрат за 2013 рік.

Відповідно до вказаного, суд вважає, що 7 184,98 гривень єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 1 від 27 січня 2014 року, повинні враховуватися у складі витрат ФОП ОСОБА_1 за 2014 рік.

Також позаплановою перевіркою у складі витрат підприємця не враховано вартість придбаного та використаного палива у 2014 році у сумі 8 998,74 гривень та у 2015 році у сумі 6 094,17 гривень, як не пов’язаних з господарською діяльністю позивача.

В адміністративному позові ФОП ОСОБА_1 зазначає, що використовує власний транспортний засіб Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_6 виключно у процесі здійснення господарської діяльності переважно у адміністративних цілях, зокрема, з метою перевезення товарно-матеріальних цінностей для власних підприємницьких потреб, як транспортний засіб для організації ділових зустрічей з контрагентами, для візитів до контролюючих органів у питаннях, пов’язаних з веденням господарської діяльності тощо. Для заправки вказаного автомобілю позивач придбавав пальне за фіскальними чеками у 2014 році на суму 8 998,74 гривень та у 2015 році – на суму 6 094,17 гривень.

На підтвердження використання вказаного автомобіля в господарській діяльності позивач надав до матеріалів справи наказ від 01 січня 2014 року № 1, маршрутні (подорожні) листи службового легкового автомобіля за 2014 - 2015 роки та акти списання палива від 31 грудня 2014 року та від 31 грудня 2015 року.

Вказані документи у їх сукупності, на думку суду, підтверджують понесені витрати, пов’язаність їх з отриманням доходу та господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 Належних та допустимих доказів на спростування позиції позивача та використання ФОП ОСОБА_1 придбаного палива не в господарській діяльності відповідачем до матеріалів справи не надано.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 31 січня 2017 року та не надав належних доказів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_2 від 31 січня 2017 року, а тому воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000371304 від 31 січня 2017 року

Присудити на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов