Court ruling № 70768469, 07.12.2017, Boryspil City and District Court of Kyiv Oblast

Справа №359/9424/17

Провадження №2-з/359/98/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гомолі О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1, про забез-печення позову,

встановив:

В листопаді 2017 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1, звернувся до суду з вказаною заявою та обґрунтовує її тим, що його довіритель був власником квартири АДРЕСА_1. З метою захисту права влас-ності на цей об’єкт нерухомого майна ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1, пред’я-вив позов про витребування вказаної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 Відповідач може відчужити цей об’єкт нерухомого майна у власність інших осіб. Ця обставина унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову. Тому пред-ставник позивача ОСОБА_2 просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують заяву та наполягають на її задоволенні.

ОСОБА_3 не з’явився у судове засідання. Як вбачається з ч.1 ст.153 ЦПК України його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, а також дослідивши пись-мові докази, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.3 ст.152 цього ж Кодексу види забезпечення позову мають бути співмір-ними із заявленими позовними вимогами.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна за-гроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановлено, що ОСОБА_1 була власницею квартири АДРЕСА_1. Ця обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 19 листопада 2010 року (а.с.7-8), копією витягу про державну реєстрацію прав №28248380 від 6 грудня 2010 року (а.с.11), копією свідоцтва про шлюб серії 1-ОК №131515 від 28 квітня 2012 року (а.с.12) та копією довідки голови Щасливської сільської ради №02-14/492 від 5 квітня 2017 року (а.с.13).

З копії протоколу проведення електронних торгів від 22 грудня 2016 року (а.с.14) та копії акту державного виконавця про проведені електронні торги №47358000/528/13 від 8 лютого 2017 року (а.с.15) вбачається, що вказана квартира була реалізована на електрон-них торгах у власність ОСОБА_3

23 лютого 2017 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16). В той же день приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 прийняла рішення №34002935 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права влас-ності на цей об’єкт нерухомого майна. Ця обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №81721762 від 3 березня 2017 року (а.с.17).

Категорично не погоджуючись з цим, ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1, пред’явив позов про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1.

Ретельний аналіз наведених обставин красномовно свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує дійсний спір з приводу права власності на вказану квар-тиру. Спосіб забезпечення позову, який просить вжити представник позивача ОСОБА_2, є співмірним розміру позовної вимоги та повністю відповідає її змісту.

Крім того, ОСОБА_3 може відчужити спірний об’єкт нерухомого майна у влас-ність інших осіб. Після цього виконання рішення суду про задоволення позову об’єктивно стане неможливим.

З огляду на це суд вважає, що з метою запобігання такої загрози допустимо накласти арешт на квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах сус-пільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «ОСОБА_5 проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов’яз-кового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Безумовно, накладення арешту на квартиру є втручанням у право відповідача на мирне володіння цим об’єктом нерухомого майна. Водночас, таке втручання є не тільки виправданим, але й необхідним, оскільки воно спрямовано на забезпечення виконання рішення суду. Крім того, арешт квартири полягає лише в позбавленні ОСОБА_3 можливості розпоряджатись цим об’єктом нерухомого майна та не перешкоджає вільно володіти та користуватись ним. Ці обставини свідчать про те, що накладення арешту на квартиру відповідача відповідає ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та осново-положних свобод та не порушує ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

Суд вважає, що наведені обставини є додатковою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.4 ст.209, ст.210 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_6, про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Роз’яснити ОСОБА_3, що згідно з ч.4 ст.154 ЦПК України він має право подати до Бориспільського міськрайонного суду заяву про скасування вжитого заходу забезпечення позову протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвала суду може бути також оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд: позивачем та його представником – протягом 5 днів з дня оголошення ухвали суду, відповідачем –протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_7