№ 70758566, 05.12.2017, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 грудня 2017 р. Справа № 802/1873/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

Суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни

Крапівницької Наталі Леонідівни

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича

представника позивача: Сидорова Петра Віталійовича

представника відповідача: Олійніченка Олександра Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке АТП-10556"

до: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницьке АТП-10556" (далі - ТОВ "Вінницьке АТП-10556", позивач) з адміністративним позовом до Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою від 14.11.2017 року судом проведено заміну неналежного відповідача - Чорноморське Міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №102/17 від 07.03.2017 року, до акту АПВ № 21263 від 07.03.2017 року про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, складений відповідачем із порушенням норм діючого законодавства, адже зважування належного йому транспортного засобу було проведено за відсутності затвердженої методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь транспортного засобу, а тому отримані за його наслідком результати не можуть відповідати дійсності.

Таким чином, вважаючи, що розрахунок плати за проїзд №102/17 від 07.03.2017 року до акту АПВ № 21263 від 07.03.2017 року є протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, з вимогами його скасування.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зокрема зазначив, що на момент розрахунку плати за проїзд була відсутня методика визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь транспортного засобу. Крім того, саме зважування відбувалось без зупинки транспортного засобу, а враховуючи властивості рідкого вантажу у вигляді соняшникової олії, яка постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час руху, отримання достовірних відомостей про навантаження вісь, на його думку, було неможливим.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 01.12.2016 року контролюючими особами Чорноморського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у пункті габаритно-вагового контролю на 209 км. 500 м. а/д М-14 Одеса - Мелітополь-Новоазовськ, було проведено зважування автомобіля за реєстраційним номером АВ9845ВМ та причепа за реєстраційним номером АВ3068ХР, які належать ТОВ "Вінницьке АТП-10556".

Під час здійснення зважування належного позивачу транспортного засобу, було встановлено, що його фактична маса становить 36100 кг, фактична маса осьового навантаження на 1 вісь 5900 кг, при нормативно допустимій 11000 кг; на 2 вісь 11650 кг при нормативно допустимій 11000 кг; на 3 строєну вісь 18550 (6250+6250+6050) при нормативно допустимій масі 22000 кг.

За результатами зважування відповідачем було сформовано довідку, на підставі якої складено Акт АПВ №21263 від 07.03.2017 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, та Розрахунок плати за проїзд №102/17 від 07.03.2017 року на суму 116,00 євро.

Незгода позивача із зазначеним розрахунком плати за проїзд №102/17 від 07.03.2017 року зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Водночас, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок).

Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п. 19 Порядку (у редакції що діяла на момент зважування транспортного засобу та складання оскаржуваного розрахунку) під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Із аналізу наведених положень (у редакції що діяли на момент виникнення спірних правовідносин ) слідує, що зважування під час проведення габаритно-вагового контролю може відбуватись лише відповідно до Методик, які затверджені Мінекономрозвитку та уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Разом із тим, як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і на сьогоднішній день ні одної, ні другої Методики не затверджено.

При цьому, слід також враховувати і властивості вантажу який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме олію соняшникову, яка є рідким наливним вантажем, що постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосного заїзду тягача і причепа на платфоруму ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження рідкого вантажу, на переконання суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

За таких обставин, суд не може прийняти, як належний доказ, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки зважування транспортного засобу позивача здійснювалось не відповідно до Методик, які затверджені Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології та без врахування властивостей рідкого наливного вантажу.

При цьому, саме в цьому випадку, це має вирішальне значення, оскільки перевищення максимально допустимої маси навантаження на вісь мало у межах похибки - 11650 кг при нормативно допустимій 11000 кг.

Підтвердженням того, що таке перевищення навантаження на 2 вісь транспортного засобу зумовлене саме властивостями вантажу, також є і суттєва різниця між навантаженням на 2 вісь (11650 кг) із навантаженням на 1 (5900 кг) та на 3 строєну вісь 18550 кг (6250+6250+6050), адже вага рідкого вантажу при горизонтальному положенні транспортного засобу, в силу своїх властивостей, має рівномірно розподілятися на усі його осі, із мінімальними розбіжностями у навантажені на кожну із них.

Згідно зі статтею 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС).

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання розподілу судових витрат вирішується судом в порядку ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розрахунок №102/17 від 07.03.2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користуання до акту від 07.03.2017 року №212263.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке АТП-10556" (вул. Сергеєва-Ценського, 14, м. Вінниця, Вінницької області) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39767547) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 1600 грн. (тисячу шістсот) гривень.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Поліщук Ірина Миколаївна Суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни Крапівницької Наталі Леонідівни