ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2017Справа №910/14317/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Портман Тим Україна»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Харрісон Ойл Імпекс»;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл»;
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали»;
4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс»
про визнання правочинів недійсними
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - Токменко В.В. (представник за довіреністю);
від відповідача1 - не з'явився;
від відповідача2 - Томчишин А.І. (представник за довіреністю);
від відповідача3 - не з'явився;
від відповідача4 - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги указаного позову, у яких Позивач просить суд визнати недійсними договір оренди нежилих приміщень №А-09/07/13 від 09.07.2013, договір оренди автозаправної станції №21/11/14-103 від 21.11.2014 та договір оренди автозаправної станції №01/09/15-150 від 30.05.2016. Вимоги позову мотивовані тим, що оспорювані договори оренди №21/11/14-103 від 21.11.2014 та №01/09/15-150 від 30.05.2016 належного Позивачу на праві власності майна Позивачем не укладалися, не погоджувалися, дозволу на їх укладення не надавалося, у тому числі Позивач не уповноважував на їх укладення Відповідача-4 та Відповідача-3.
Відповідач-2 вимоги позову не визнає з підстав, наведених у наданих суду запереченнях, та зокрема, оскільки вважає, що договори оренди №21/11/14-103 від 21.11.2014 та №01/09/15-150 від 30.05.2016 були укладені у той час, коли Позивач не був власником орендованого майна, тому отримання його згоди на укладення даних договорів не вимагалось. Також Відповідач-2 посилається, що на сьогоднішній день не є розірваними, не визнаними недійсними, та є діючими договір-купівлі продажу від 22.07.2016 орендованого майна, зареєстрований за №909, між Відповідачем-3 та ТОВ «АЙРЕН ДЕЙЛ», та договір оренди майна від 22.07.2016 між ТОВ «АЙРЕН ДЕЙЛ» та Відповідачем-2, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідачі 1, 3 та 4 обґрунтованих заперечень проти позову не подали, у судові засідання представників не направили, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного їх повідомлення про призначення справи до розгляду.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та за ст. 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16, яке набрало законної сили та є чинним, було задоволено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Портман Тим Україна» (Позивач у даній справі №910/14317/17), визнано за ним право власності на комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, та витребувано цей комплекс обслуговування автотранспорту з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Побутрембудматеріали» (Відповідач-3 у даній справі № 910/14317/17).
Враховуючи суб'єктний склад сторін та предмет спору, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16 в силу ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні даного спору.
Так, рішенням від 05.04.2016 у справі №903/34/16 було встановлено, що Позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №2649, право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7-А в с. Старовойтовому, Любомльського р-ну Волинської області. Цього ж дня, 09.07.2013, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного договору було внесено запис про реєстрацію права власності за Позивачем.
У подальшому, згаданий договір, а також акт передачі-приймання комплексу обслуговування автотранспорту Позивачу, оскаржувалися у судовому порядку.
Рішенням господарського суду Волинської області від 09.09.2015 у справі №903/134/13г, за результатами її нового розгляду, було відмовлено у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013, за яким право власності на комплекс обслуговування автотранспорту належить Позивачу, і це рішення було залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16 надавалася правова оцінка вибуттю майна із власності Позивача під час описаного вище оскарження договору купівлі-продажу від 09.07.2013, та суд дійшов висновку щодо незаконності вибуття майна, з огляду на наступне.
27.12.2013 Господарським судом Волинської області було винесено ухвалу про забезпечення позову у справі №903/134/13-г, якою накладено арешт на комплекс обслуговування автотранспорту та заборонено користування та управління нерухомим майном шляхом передання нерухомого майна в тимчасове управління Відповідачу-4 і на підставі зазначеної ухвали, нерухоме майно було передано до Відповідача-4.
При цьому, рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2015 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі №903/134/13г було встановлено, що Позивач є добросовісним набувачем, оскільки нерухоме майно - вищевказаний малий комплекс обслуговування автотранспорту був придбаний Позивачем за відплатним договором і останній не знав і не міг знати про те, що продавець не мав права відчужувати майновий комплекс, тому вказаним рішенням було відмовлено у задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом 09.07.2013 та зареєстрованого в реєстрі за №2649 недійсним.
Ухвалу ж про забезпечення позову було скасовано 25.03.2014 на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду. Актом державного виконавця від 07.05.2014, складеного на підставі постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 23.04.2014, майно було повернуто Позивачу. А фактично ж майно залишилось у користуванні Відповідача-4, яке не допустило власника до нерухомого майна. Відповідач-4 володів, користувався та розпоряджалося майном без достатніх правових підстав не зважаючи на наявність судових спорів. Вказані вище обставини встановлені рішенням Господарським судом Волинської області від 05.04.2016 у справі №903/34/16.
Провадження у справі про банкрутство Відповідача-4 було припинено на підставі ухвали господарського суду Волинської області від 09.06.2015, і цією ж ухвалою було знято арешт з комплексу обслуговування автотранспорту.
Предметом даного судового спору у справі №910/14317/17 є визнання недійсними:
- договору оренди нежилих приміщень №А-09/07/13 від 09.07.2013 між Позивачем, як орендодавцем, та Відповідачем-1, як орендарем, щодо оренди АЗС із закріпленим за нею майном, розташованим за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А;
- договору оренди автозаправної станції №21/11/14-103 від 21.11.2014 між Відповідачем-4, як орендодавцем, та Відповідачем-2, як орендарем, щодо оренди малого комплексу обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А;
- договору оренди №01/09/15-150 від 30.05.2016 між Відповідачем-3, як орендодавцем, та Відповідачем-2, як орендарем, щодо оренди частини нерухомого майна, що входить до складу малого комплексу обслуговування автотранспорту, а саме: автозаправного комплексу (АЗС), що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А.
The court decision No. 70714717, Commercial Court of Kyiv was adopted on 27.11.2017. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful data quickly.
This decision relates to case No. 910/14317/17. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: