Decision № 707, 06.06.2006, Commercial Court of Ternopil Oblast

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2006 р.

Справа № 2/161-2196

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

Розглянув справу

за позовом Прокурора м. Тернополя бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль,46000 в особі Державної акціонерної компанії ДАК "Хліб України" в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Тернопільського комбінату хлібопродуктів 46000, м. Тернопіль, вул. Гайова, 21

до Сільськогосподарського кооперативу "Золота нива" с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область,47854

про визнання недійсним спотового біржового контракту №01/77-Т від 26.08.2004р.

за участю представників сторін:

прокуратури: Марцун А.А. –посвідчення № 78 від 28.12.01р.;

позивача: Вага Л.Г. –довіреність № 08/15-4 від 03.01.06р.;

Прокурор просить визнати недійсним спотовий біржовий контракт №01/77-Т від 09.09.2004р., посилаючись на те, що такий протирічить вимогам чинного законодавства.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав.

Справа розглядається згідно ст.. 75 Господарського процесуального кодексу.

В судовому засіданні перед розглядом справи представникам роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника прокуратури та позивача і приймаючи до уваги, що:

1) 26 серпня 2004р. та 09 вересня 2004р. сторони по справі заключили договір №15/10-3 «Про заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна»та спотовий біржовий товар №01/77-Т .

В одному договорі відповідач передає позивачеві зерно на відповідальне збереження, в другому –він зобов»язується передати даний товар у власність.

Отже, один і той же товар сторони заключили договори з текстами, які протирічать один одному.

2) Із наданих в суд документів –акту визнання витрат, товаро-транспортних накладних і подвійного складського свідоцтва на зерно. Складське свідоцтво ( частина 1) від 07.09.2004р. вбачається, що відповідач у 2004р. передав зерно позивачеві на відповідальне зберігання.

Отже, виконуючи вимоги Закону України «Про зерно та ринок зерна», Постанов Кабінету Міністрів України № 625 від 12.05.2004р., № 164 від 07.02.2003р., № 876 від 07.07.2004р., позивач та відповідач в законному порядку заключили договір зберігання, в якому передбачили витрати з приймання, зберігання, відвантаження страхування і переробки зерна з інтервенційного фонду.

В п. 3.9 та 3.13 договору № 15/10-3 «Про заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна»від 26.08.2004р. передбачено, що позивач на протязі 3 днів з дня прийняття товару під зберігання сплачує відповідачеві вартість товару за обумовленими цим договором цінами.

Але відповідач має право витребувати заставлене зерно до 01.03.2005р. у зв»язку з чим і повернути позивачеві одержані за нього кошти.

Таким чином, в договорі відповідального зберігання передбачена оплата вартості товару його власникові і в тому разі, якщо такий товар знаходиться на зберіганні. І тільки в разі, якщо власник товару не витребує таке до конкретної дати, тільки тоді право власності переходить позивачеві, на зберіганні якого знаходиться товар.

3) Умови договору № 15/10-3 від 26.08.2004р. відповідають вимогам п. 7. Порядку здійснення заставних операцій із зерном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №164 від 07.02.2003р., які визначають, що в разі, коли сільськогосподарський виробник не витребував заставне зерно до закінчення строку дії договору, воно переходить у власність до держави, а видані складські документи втрачають чинність.

Вищенаведене підтверджує, що договір 15/10-3 від 26.08.2004р. відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак спотовий біржовий контракт 01/77-Т від 09.09.2004р., яким передбачено перехід права власності на товар, зазначений в договорі 15/10-3 від 26.08.2004р., в день його приймання протирічить вимогам чинного законодавства.

Тим паче, що ст.. 316 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності –є право на товар, яке здійснюється у відповідності до закону.

Тому згідно ст.. 203 та ст.. 215 Цивільного кодексу України спотовий біржовий контракт 01/77-Т від 09.09.2004р. слід визнати недійсним з моменту його заключення ( ст.. 236 Цивільного кодексу України).

4) Згідно п. 40 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита видатки по держмиту слід покласти на відповідача.

5) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.2002р. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пов’язані з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.43,48,82,84,85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Спотовий біржовий контракт 01/77-Т від 09.09.2004р визнати недійсним з моменту його заключення.

2. Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу "Золота нива" с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область, код 30556800 :

- в доход державного бюджету 102 грн. державного мита;

- на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр», м. Київ, проспект Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний» м. Львів, МФО 325707, код 30045370, 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На рішення суду , яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття /підписання/ рішення через місцевий господарський суд.

Суддя В.О. Колубаєва