Decision № 7069708, 10.12.2009, Lozova City and District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 2-1091/09

Р І  Ш Е Н Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2009 року                                                               місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Відділ Реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного  управління юстиції Харківської області про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня  2009 року, позивачем було подано до суду позов про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що в червні 2006 року вона поїхала до своєї сестри, ОСОБА_5, в с. Козацьке Донецької області. Позивачка проживала у сестри, а працювала (неофіційно) у м. Маріуполь продавцем у приватному магазині. Проживаючи у своєї сестри, вона познайомилась з відповідачем по справі ОСОБА_4, який проживав в одному селі з її сестрою. З серпня 2006 року позивачка стала співмешкати з відповідачем, жили вони з ним у її сестри по вул. Челюскинців, буд. 42, с. Козацьке. Десь в середині вересня 2006 року позивачка завагітніла від відповідача. Про це вона повідомила відповідача. Відповідач не суперечив щоб вона народила дитину. Вони вирішили залишити дитину, стали планувати майбутнє їх сім'ї, вирішили жити окремо від сестри позивачки. В кінці вересня 2006 року відповідач поїхав до своєї матері, а коли приблизно через тиждень він повернувся до позивачки, то став вживати спиртні напої, вчиняти сварки. Сестри відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були за те, щоб вони створили свою сім'ю і жили окремо від її та його рідних. Вони збирались зареєструвати шлюб.Але потім мати відповідача стала суперечити проти реєстрації шлюбу в зв'язку з тим, що у позивачки вже є дитина від другого чоловіка і вони перестали разом жити, але при цьому відповідач весь час признавав себе батьком майбутньої дитини. В січні 2007 року позивач поїхала до своїх батьків за місцем свого постійного проживання, щоб стати на облік по вагітності і залишилась жити у матері. 25 травня 2007 року вона народила дочку ОСОБА_8. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень зроблено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. І після народження дочки відповідач визнавав себе батьком дитини, не суперечив записати себе батьком дитини, але письмової заяви про це так і не надав. ОСОБА_9 відповідачем свого батьківства відносно  дочки позивача підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6 По досягненню п'ятимісячного віку дочка стала хворіти і була визнана інвалідом, про що свідчить медична довідка № 9 та посвідчення на ім'я позивача про призначення державної соціальної допомоги на дитину, які додаються до позову. Восени 2008 року, в березні 2009 року позивачка з дитиною перебувала у лікарні, про що повідомляла відповідача, а також просила у нього матеріальної допомоги на лікування. Сестри відповідача, його мати, і сам відповідач обіцяли надавати матеріальну допомогу, але все залишилось лише обіцянками. На прохання позивачки по телефону весною 2009 року відповідач заявив про те, що він не може надати на дитину матеріальної допомоги, бо його матері необхідна операція. Зараз дитина проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на дитину; він працює, на його утриманні нікого нема.

На підставі викладеного позивач у позовній заяві прохає суд визнати відповідача по справі, ГошкаВасиля Мар'яновича, батьком дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на мою користь з відповідача по справі, ОСОБА_4, аліменти на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду й до досягнення донькою повноліття. Допитати в якості свідків: ОСОБА_11, яка мешкає за адресою: вул. Челюскинців, буд. 42, с. Козацьке Новоазовського району Донецької області, 87613;  ОСОБА_6, яка мешкає за адресою: вул. Леніна, буд. 25, с. Козацьке Новоазовського району Донецької області, 87613; ОСОБА_10, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 81516.

У судовому засіданні позивач підтримала свій позов у повному обсязі та наполягала на його задоволенні. Крім того позивач зазначила, що не наполягає на виклику та допиті інших свідків – ОСОБА_6. та ОСОБА_10, які  Новоазовським районним судом Донецької області не були допитані так як декілька раз не з»явилися.  за викликом. При цьому позивач вказала, що їй зрозумілі її обов»язки, що роз»ясенені судом з приводу доказування по справі  щодо заявлених нею позовних вимог.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_12 вказала, що у зв»язку із встановленими обставинами по справі, та враховуючи свідчення свідка і те що відповідач позов визнав, підтримує вимоги позивача, оскільки відповідач дійсно є батьком і не відмовляється від цього, а якщо він визнав батьківство і не надає матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини, то за законом позивач має право на стягнення з останнього аліменти, так як батьки зобов»язані утримувати своїх дітей з моменту народження і до досягнення дітьми віку повноліття.

Ухвалою суду від 26 червеня 2009 року в якості третьої особи, було залучено Відділ Реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного  управління юстиції Харківської області, однак ними не забезпечено явку свого представника у судові засідання і не повідомлено суд про причини своєї неявки та не подано заяв про слухання справи за їх відсутності, тоді як про день, час та місце слухання справи судом були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 ОСОБА_13»янович, у судове засідання не з»явився, однак, за Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2009 року, останній був допитаний за місцем свого проживання. Згідно до протоколу допиту 04 вересня 2009 року (а.с.№41-42) відповідач позов позивача визнав у повному обсязі та зазначив, що він визнає, що дитина, яку позивач народила, є їх спільною дитиною і він буде сплачувати на неї аліменти. Крім того відповідач зазначив, що на утриманні в нього не має ні кого, однак він сплачує кредит. Стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться, пільгами не користується. Так відповідач заявив, що не буде приймати участь у судових засіданнях Лозівського міськрайонного суду Харківської області, про те прохає направити йому копію рішення.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.121 СК України права та обов»язки матері і батька дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Так, з пояснень позивача було з»ясовано, що в червні 2006 року позивач поїхала до своєї сестри ОСОБА_5 в с. Кохацьке Донецької області. Познайомившись з відповідачем, з серпня 2006 року почала проживати разом. Позивач, дізнавшись проте, що перебуває у стані вагітності від відповідача, повідомила про це останньому, на що останній погодився, на те щоб вона народила дитину. Позивач зазначає, що проживали вони з відповідачем у сестри позивача – за адресою: вул. Челюскінців, будинок-42, с. Козацьке Донецької області. Разом будували плани на майбутнє своєї сім»ї та що до виховання їх дитини. Проте, через деякий час, відповідач поїхав до своєї матері і не повернувся. Позивач посилається на те, що мати та сестри відповідача були про ти того, що відповідач одружився з позивачем. Однак останній хотів офіційно зареєструвати з нею шлюб і визнавав, що саме він є батьком дитини. Із пояснень позивача з»ясовано, що в січні 2007 року вона повернулася додому до своїх батьків, щоб стати на облік у лікаря з приводу вагітності, а 25 травня 2007 року вона народила доньку ОСОБА_8 відомості про батька якої, вказала в порядку ст.35 СК України – а саме відповідача по справі, оскільки відповідач про ти цього не заперечував. Однак, з моменту народження дитиною не цікавиться і не надає їй матеріальної допомоги на розвиток та виховання, так як рідні відповідача, вважають, що донька народжена нею не від відповідача, а від іншого чоловіка. Тобто, виникає спір з приводу батьківства.

Частиною 3 статті 128 СК України встановлено, що позов про визнання батьківства може бути пред»явлений матір»ю, опікуном, піклувальником дитини, особою яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно до ч.2 ст.125 СК України встановлено, що якщо мати та батько дитини не проживають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:1) за заявою матері; 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 3) за рішенням суду.

Згідно до ст.128 СК України встановлено, що за відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126 та 127 цього Кодексу, батьківство, щодо дитини може бути  визнано за  рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального Кодексу України.

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження (а.с.№7) вбачається, що дане свідоцтво видане на ОСОБА_8, яка народилася 25 травня 2007 року, і в графі батько вказаний ОСОБА_14 ОСОБА_13»янович.

Частиною 4 ст.128 СК України зазначено, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Судом було направлено Ухвалу до Відділу Реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, що до надання в судове засідання копії актового запису про народження на ОСОБА_8, яка народилася 25 травня 2007 року (а.с.№22), на що 07 липня 2009 року даний запис було надано. Вивчаючи даний актовий запис про народження від 26.07.2007 року (а.с.№27), судом з»ясовано, що в графі №17 даного запису як підстава для запису відомостей про батька вказано – заява матері від 26 липня 2007 року. Крім того, Відділом Реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного  управління юстиції Харківської області, подано також і ОСОБА_15 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.№24-25), в якому також зазначено як батько дитини - ОСОБА_14 ОСОБА_13»янович.

За клопотанням позивача в якості свідків було допитано свідка ОСОБА_5 (а.с.№37-38), яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та задачу завідомо неправдивих свідчень,  принісши присягу свідка (а.с.№40) повністю підтвердила пояснення позивача.

Даючи оцінку свідченням свідка, суд не знаходить підстав не довіряти їм або ставити їх під сумнів, оскільки вони ні ким не спростовані та відповідають матеріалам справи і поясненням відповідача.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вивчених матеріалів справи, які ґрунтуються на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують заявлені вимоги позивача, суд знаходить можливим позовну вимогу позивача щодо визнання ОСОБА_4 ОСОБА_13»яновича - батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що підлягає задоволенню, шляхом внесення відповідних відомостей про нього як батька дитини, в  актовий запис про народження дитини.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини, необхідно зазначити, що відповідно до  ст.141 СК України – мати, батько дитини мають рівні права та обов»язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов»язку щодо дитини.

Судом відповідач визнаний батьком дитини.

Із пояснень позивача з»ясовано, що вони з відповідачем не проживають разом, мешкають в різних містах, а дитина проживає з позивачем, про що свідчить довідка з місця проживання (а.с.№8). Крім того, позивач вказала, що вони з відповідачем не спілкуються між собою, і відповідач не надає матеріальної допомоги позивачу на утримання дитини. Дана обставина не була спростована відповідачем при його допиті, навпаки відповідач позов визнав і зазначив, що дитина його і він сплачуватиме на неї аліменти (а.с.№42-41).

З»ясовуючи матеріальне положення сторін судом встановлено, що позивач не працює, оскільки перебуває по догляду за дитиною інвалідом, про що свідчить посвідчення Серія ААБ №221542 від 18 березня 2009 року (а.с.№9), у зв»язку з чим перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Лозівської райдержадміністрації Харківської області та отримує допомогу на дитину як одинока мати (а.с.№10).

Відповідач працює на Закритому акціонерному товаристві «Азовелектросталь» в місті Маріуполь Донецької області  за спеціальністю слюсар з ремонту.

Оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги позивачу на утримання їх дитини, то своєю бездіяльністю, він порушує свої зобов»язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов»язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов»язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов»язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що «Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що «Сім»я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов»язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.» Згідно статті №12 цього закону вказано, що « Виховання в сім»ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов»язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини яка визнана інвалідом з дитинства; стан здоров”я та матеріальне положення позивача, яка не працює, так як перебуває по догляду за дитиною, яка потребує постійної турботи та піклування і догляду; стан здоров”я та матеріальне положення відповідача, який працює. Крім того, судом враховується те, що розмір допомоги, який отримує позивач на дитину з держави, є достатнім для забезпечення життєдіяльності дитини, створення для неї всіх необхідним умов для розвитку та виховання. Суд враховує, що відповідач визнав позов позивача, працює, має задовільний стан здров»я; та те, що з нього не проводяться стягнення за виконавчими листами, і на утриманні в нього не має інших осіб, яких він за законом зобов»язаний утримувати, тому суд вважає можливим позов позивача  в цій частині задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до  п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»,  суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.00 коп.

Керуючись ст.. 10, 11, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 169, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст. 121, 125, 128, 141, 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Відділ Реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного  управління юстиції Харківської області про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити.

ОСОБА_9 ОСОБА_13»яновича, ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, будинок-№6 - батьком дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5 актовий запис про народження №04 від 26 липня 2007 року, складений Павлівською сільською радою Лозівського району Харківської області, народженої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженкою с. Павлівка–2, Лозівського району Харківської області.

Внести зміни до актового запису про народження №04 від 26 липня 2007 року, складений Павлівською сільською радою Лозівського району Харківської області на ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому відомості про батька вказати:  в графі «Батько»- ОСОБА_4 ОСОБА_13»янович, ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, будинок-№6.

Стягнути з ОСОБА_4 ОСОБА_13»яновича, ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженеця село Піратин, Радехівського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, будинок-№6, працюючого на Закритому акціонерному товаристві «Азовелектросталь» (адреса розташування: поштовий індекс 87500,  Донецька область місто Маріуполь) за спеціальністю слюсар-ремонтник аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1  - в розмірі 1/4 частини всіх видів  доходів ОСОБА_4 ОСОБА_13»яновича, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду – 25 травня 2009 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Початком стягнення аліментів рахувати з дня вступу рішення в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_4 ОСОБА_13»яновича судовий збір в дохід  держави в розмірі 59 (п»ятдесят дев»ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 ОСОБА_13»яновича витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя:                                                                                         Н.М. Жмуд