Decision № 70691102, 22.11.2017, Korabelnyi District Court of Mykolaiv City

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/4264/15-ц

Провадження № 2/488/120/17 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2017 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі – судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Бучневій К.О.,

за участю позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, набутого за час проживання без шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач – ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом, який в подальшому уточнила, та остаточно просила суд:

1) встановити юридичний факт проживання однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу її - ОСОБА_2 з відповідачем - ОСОБА_3 у період з вересня 2006 року по 15 червня 2015 року;

2) визнати спільним майном подружжя:

- холодильник «INDESIT» SV 167, вартістю 1800 грн.;

- пральну машину «LG», вартістю 3500 грн.;

- газову плиту «KAISER», вартістю 2 500 грн.;

- металопластикові вікно, вхідні двері та жалюзі, загальною вартістю 5 468 грн.;

- шафу трьохсекційну, вартістю 2 800 грн.;

- стіл та шафи під комп'ютер, вартістю 1 870 грн.;

- комп'ютер вартістю 8 000 грн.;

- мікрохвильову піч «SAMSUNG» АВ57, вартістю 1700 грн.;

- автомобіль «Москвич» 412/АЗЛК, 1985 року випуску д/н BE 74 - 32 АА, вартістю 10 000 грн.;

- хлібопіч «SATURN», вартістю 600 грн.;

- кредитні кошти у розмірі 18 576 грн;

3) поділити спільне майно подружжя виділивши їй - ОСОБА_2 у власність:

- холодильник «INDESIT» SV 167, вартістю 1800 грн.;

- пральну машину «LG», вартістю 3500 грн.;

- газову плиту «KAISER», вартістю 2 500 грн.;

- шафу трьохсекційну, вартістю 2 800 грн.;

- мікрохвильову піч «SAMSUNG» АВ57, вартістю 1700 грн.;

- хлібопіч «SATURN», вартістю 600 грн.;

виділити у власність ОСОБА_3:

- металопластикові вікно, вхідні двері та жалюзі, загальною вартістю 5 468 грн.;

- стіл та шафи під комп'ютер, вартістю 1 870 грн.;

- комп'ютер вартістю 8 000 грн.;

- автомобіль «Москвич» АЗЛК 412, 1985 року випуску, д/н НОМЕР_1, , вартістю 10 000 грн.;

4) стягнути з ОСОБА_3 на її користь 9 000 гривень, з яких 4000 грн. складають 1/2 частку вартості комп'ютера, 5 000 гривень складають 1/2 частку вартості автомобілю «Москвич» 412/АЗЛК, 1985 року випуску д/н НОМЕР_1.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що вона проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2006 року по 15 червня 2015 року. В період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу сторонами по справі, за спільні кошти, було придбано наступне майно:

- в 2007 році холодильник «INDESIT» SV 167, вартістю 1800 грн.;

- в 2008 році пральну машину «LG», вартістю 3500 грн.;

- в 2009 році газову плиту «KAISER», вартістю 2 500 грн.;

- в 2010 році металопластикові вікно, розміром 1 470 мм. х 1 100 мм., вхідні двері, розміром 1 840 мм. х 880 мм., та жалюзі, загальною вартістю 5 468 грн.;

- в 2010 році шафу трьохсекційну, вартістю 2 800 грн.;

- в 2011 році стіл та шафи під комп'ютер, вартістю 1 870 грн.;

- в 2012 році комп'ютер вартістю 8 000 грн.;

- в 2013 році мікрохвильову піч «SAMSUNG» АВ57, вартістю 1700 грн.;

- в 2013 році автомобіль «Москвич»АЗЛК 412, 1985 року випуску, д/н BE 74 - 32 А А, вартістю 10 000 грн.;

- в 2014 році хлібопіч «SATURN», вартістю 600 грн.

В червні 2015 року шлюбні відносини між ними припинилися, і згоди щодо добровільного розподілу вищевказаного майна між сторонами не було досягнуто, через що позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Крім цього, вона зазначила, що в 2012 році відповідач ОСОБА_3 оформив кредит в банку ПАТ “ВТБ Банк” на суму 18 576,00 грн. на потреби сім'ї, кредитні кошти повертали вони разом, а тому вона має право на 1/2 частину кредитних коштів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, викладені у позові, підтримала, просила суд задовольнити їх.

Відповідач в судове засідання не з'явився, в своїх письмових запереченнях зазначив, що з позивачкою він не проживав однією сім'ю без реєстрації шлюбу, вони не вели спільного господарства і не мали спільного бюджету, а майно, на яке претендує позивачка, він придбав сам за особисті кошти. Посилаючись на таке, відповідач просив суд відмовити у задоволені позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків та дослідивши надані суду письмові докази по справі, прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню виходячи із такого.

Стаття 256 ЦК України визначає, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (п.5 ч.1 ст. 256), та інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 Сімейного Кодексу шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Разом із тим згідно зі ст. 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Однак, позивачем не надано належних і допустимих доказів спільного проживання без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 в період з 2006 по 2015 року, наявність у них відносин, що притаманні подружжю тощо. Так, допитана у судовому засіданні свідок - ОСОБА_4 суду пояснила, що вона познайомилась із позивачкою восени 2015 року, характер відносин сторін їй невідомий, обставини придбання спірного майна вона не знає, а відповідача бачила взагалі лише один раз - в суді. Свідок - ОСОБА_5, яка є родичкою позивачки, суду пояснила, що їй відомо про проживання позивачки та відповідача у період з 2006 по 2015 роки, і пояснила, що за цей період вона була у них лише 3 рази, і їй нічого невідомо про майно, яке вони набули та джерела його придбання.

Згідно із ч. З ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи викладене, суд знаходить вимоги позивачки недоведеними, а через це такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд не відшкодовує позивачці понесені нею судові витрати через те, що у задоволенні її вимог відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 10, 11, 214-215 ЦПК України, суд –

В и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, набутого за час проживання без шлюбу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.І. Селіщева