Court ruling № 70586417, 27.11.2017, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.11.2017 р. Справа № 914/2036/17

За позовом: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Ресурс Плюс», м.Львів

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Львівська міська рада, м.Львів

про приведення обєкта самочинного будівництва до попереднього стану

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_1 представник

від відповідача: не зявився

від третьої особи : не зявився

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області подано позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Ресурс Плюс» про приведення обєкта самочинного будівництва до попереднього стану .

Ухвалою суду від 10.10.2017 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.11.2017 р.

01.11.2017 року через канцелярію суду позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Розгляд справи відкладався з підстав і мотивів викладених в ухвалі суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» які виявлені під час здійснення позивачем державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідач та третя особа в судові засідання участь уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались їм рекомендованою кореспонденцією.

В судовому засіданні 27.11.2017 року оголошено ухвалу.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як зазначено позивачем у позовній заяві, під час здійснення ним державного архітектурно-будівельного контролю було виявлено порушення відповідачем порушення вимог п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме : проведення будівельних робіт без дозвільних документів.

З огляду на виявлені порушення позивачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.03.2017 року, видано припис про зупинення будівельних робіт від 13.03.2017 року, винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

21.04.2017 року позивачем повторно проведено перевірку , складено протокол, видано припис та винесено постанову про накладення штрафу.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав вимоги встановлені в приписі, що стало підставою звернення до суду з позовом про приведення обєкту до попереднього стану з компенсацією витрат за рахунок відповідача.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обставини , суд встановив, що даний спір не підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Тобто, вказаною нормою встановлено вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарським судам України.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Згідно ч. 1 ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема:

- майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;

- адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам», з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до частини першої ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу.

Частиною першою ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи з вищенаведеного, господарським судам України підвідомчі, зокрема, спори, які виникають при здійсненні особами, субєктний склад яких відповідає ст. 1 ГПК України, господарських або цивільних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові , яка звернулася до суду не за захистом своїх порушених прав, а як орган уповноважений здійснювати контролюючі функції у сфері містобудівної діяльності.

При поданні даного позову до Господарського суду Львівської області, позивачем не враховано те, що у даному випадку не існує спірних правовідносин, пов'язаних із невиконанням умов цивільно-правової угоди.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно із пунктами 1, 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, даний спір непідвідомчий господарським судам України, а дана позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Аналогічна позиція відображена в п.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», згідно якої, якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст.1,21,12,49,80 п.1, 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі припинити.

2. Повернути Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові (79034, Львівська область, м.Львів, вул.Угорська,7 «а»; ідентифікаційний код 40181003) з державного бюджету 2400,00 грн. сплаченого судового збору.

3. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття і може бути оскаржена протягом 5 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Березяк Н.Є.