Decision № 70568821, 28.11.2017, Novhorod-Siverskyi District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 739/1578/17

Провадження № 2/739/535/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря Лукаш Н.Я.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20 жовтня 2010 року у розмірі 31 741 грн. 96 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 4 400 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту. Станом на 28 серпня 2017 року відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконує, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 31 741 грн. 96 коп., з яких: 3 752 грн. 81 коп. заборгованість за тілом кредиту, 26 239 грн. 53 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 250 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 1 499 грн. 62 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобовязання.

У судове засідання представник позивача не зявився при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує повністю.

Відповідач у судовому засідання позовні вимоги визнав частково та пояснив, що дійсно укладав вказаний вище кредитний договір за яким йому було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт приблизно у розмірі 1000 грн., який в подальшому був збільшений. Він дійсно користувався кредитними коштами та сплачував заборгованість. У подальшому з огляду на хворобу дитини він не зміг виплачувати заборгованість, у звязку з чим допустив прострочення за договором. Водночас, не оспорюючи розмір заборгованості за тілом кредиту заявив, що з розміром заборгованості за процентами вважає необґрунтовано великими і такими, що не відповідають умовам договору та відсотковій ставці за кредитом, також необґрунтованим вважає розмір нарахованих штрафів.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 20 жовтня 2009 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (а.с. 21) та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом подання останнім заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту зі сплатою 36% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості, розмір яких у подальшому було зменшено до 30% на рік (а.с. 4-15).

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 3.1 Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, для надання послуг Банк відкриває Клієнту картковий рахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначається в заяві та в памятці Клієнта, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата відкриття рахунку, вказана в розділі заяви «Відмітки Банку».

Із заяви відповідача на відкриття карткового рахунку, датованої 20 жовтня 2009 року, вбачається, що в розділі «Відмітки Банку» зазначено про відкриття відповідачу 20 жовтня 2009 року карткового рахунку та видачу картки (а.с. 7).

Отже відповідач, подавши відповідну заяву, підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з памяткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають укладений між ним та позивачем кредитний договір.

З дослідженої у судовому засіданні виписки по рахунку відповідача (а.с. 34-37) вбачається, що після укладення договору останній користувався кредитними коштами, отриманими ним за договором.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобовязання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Згідно з пунктом 9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

На час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б свідчили про інформування однією зі сторін зазначеного вище договору іншу сторону про його припинення, відповідно цей договір з моменту його укладення автоматично лонгувався на кожні наступні 12 місяців після укладення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 6.5 Умов позичальник зобовязується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 6.6 Умов клієнт зобовязаний у разі невиконання зобовязань за Договором, на вимогу Банку виконати зобовязання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.

Пунктом 8.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду представником позивача розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 20 жовтня 2009 року та виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконує, останній платіж на виконання своїх зобовязань був здійснений ним 02 лютого 2015 року у розмірі 50 грн. 00 коп. на сплату нарахованої пені, у результаті чого станом на 28 серпня 2017 року, згідно вказаного розрахунку, виникла прострочена заборгованість у розмірі 31 741 грн. 96 коп., з яких: 3 752 грн. 81 коп. заборгованість за тілом кредиту, 26 239 грн. 53 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 250 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 1 499 грн. 62 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобовязання (4-6).

Аналізуючи зміст наданого представником позивача розрахунку суд погоджується з розміром вказаної у ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 3 752 грн. 81 коп., який відповідачем визнається та не оспорюється.

З приводу розміру нарахованих за кредитним договором процентів суд бере до уваги, що згідно наданих представником позивача доказів по 31 березня 2014 року процентна ставка за договором становила 30% річних. У подальшому процентна ставка за договором підвищувалася позивачем в односторонньому порядку з 01 вересня 2014 року до 34,8% річних та з 01 квітня 2015 року до 43,2% річних.

При цьому з розрахунку вбачається, що з квітня 2014 року нарахування процентів на прострочені зобовязання здійснюється позивачем у подвійному розмірі на всю суму заборгованості, тобто підвищення в два рази процентної ставки на прострочену заборгованість також було здійснено позивачем в односторонньому порядку.

Право змінювати розмір процентів за кредитним договором представником позивача обґрунтовується положеннями пункту 1.1.3.2.3 Умов, яким передбачено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невідємних частин договору.

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховну Суду України, висловлену у постанові від 19 грудня 2012 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-144цс12, відповідно до якої якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09 січня 2009 року.

Також суд зазначає, що частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною третьою статті 1056-1 ЦК України визначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Як зясовано, хоча чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак у кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, лише вказано на право позивача в односторонньому порядку змінювати умови договору, зокрема й процентної ставки. При цьому у договорі не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у частині пятій статті 1056-1 ЦК України.

Також договір не містять умов, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обовязок письмово повідомляти позичальника та інших зобовязаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.

Представником позивача як до позовної заяви, так і на запит суду не надано доказів дотримання вимог положень статті 1056-1 ЦК України щодо визначення кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, змінюваної процентної ставки, а також доказів належного надіслання позивачем відповідачу пропозиції про зміну процентної ставки за кредитним договором та прийняття такої пропозиції відповідачем.

При цьому суд зазначає, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року, винесеній у справі №6-1374цс17 і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

З викладеного вище висновується, що позивач не мав права підвищувати в односторонньому порядку процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, відповідно нарахування процентів за вказаним договором має здійснюватися виходячи з процентної ставки, яка була визначена на час укладення договору, тобто 30% річних, без стягнення їх у подвійному розмірі на прострочену суму заборгованості, тобто нарахування процентів має здійснюватися за формулою, яка діяла до квітня 2014 року.

Згідно розрахунку та наданих представником позивача на запит суду доказів до 01 вересня 2014 року відповідач належним чином виконував свої зобовязання за кредитним договором і станом на вказану дату заборгованість за тілом кредиту становила 3 953 грн. 52 коп., а заборгованість зі сплати процентів становила 205 грн. 07 коп.

У подальшому проценти нараховувалися наступним чином:

- за період з 01 вересня по 20 листопада 2014 року при заборгованості за тілом кредиту 3 953 грн. 52 коп. було нараховано проценти за ставкою 34,8%;

- за період з 21 листопада 2014 року по 28 серпня 2017 року при заборгованості за тілом кредиту 3752 грн. 81 коп. було нараховано проценти за ставкою 34,8% та 43,2%.

Загалом за період з 01 вересня 2014 року по 28 серпня 2017 року проценти були нараховані у розмірі 26 034 грн. 46 коп. (26 239 грн. 53 коп. 205 грн. 07 коп.). При цьому відповідач сплатив в якості процентів за вказаний період 469 грн. 29 коп. (419 грн. 29 коп. + 50 грн. 00 коп.).

З розміром процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором станом на 01 вересня 2014 року у сумі 205 грн. 07 коп., суд погоджується і вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає умовам вказаного договору.

Водночас, виходячи з розміру процентної ставки 30% річних, яка діяла до 01 вересня 2014 року і має застосовуватися за даним договором, сум заборгованості, періоду її існування з 01 вересня 2014 року по 28 серпня 2017 року, беручи до уваги положення пункту 2.1.1.12.6 Умов про те, що проценти за користування кредитом визначають з розрахунку 360 календарних днів на рік, сума нарахованих процентів загалом має становити 3425 грн. 31 коп. (263 грн. 57 коп. + 3 161 грн. 74 коп.), зокрема:

- за період з 01 вересня по 20 листопада 2014 року - 263 грн. 57 коп. (3 953 грн. 52 коп. х 30% х 80 днів / 360 днів);

- за період з 21 листопада 2014 року по 28 серпня 2017 року 3 161 грн. 74 коп. (3752 грн. 81 коп. х 30% х 1011 днів / 360 днів).

Отже, загальна сума процентів за кредитним договором станом на 28 серпня 2017 року має становити 3630 грн. 38 коп. (3 425 грн. 31 коп. + 205 грн. 07 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що з урахування сплачених відповідачем процентів за період з 01 вересня 2014 року по 28 серпня 2017 року, з останнього на користь позивача в якості заборгованості за процентами підлягає стягненню 3 161 грн. 09 коп. (3630 грн. 38 коп. 469 грн. 29 коп.). Відповідно в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, що визначено пунктом 8.6 Умов, суд погоджується з тим, що позивач має право на стягнення відповідача штрафних санкцій.

Водночас визначений у розрахунку загальний розмір штрафів 1 749 грн. 62 коп., зважаючи на встановлений в ході судового розгляду розмір заборгованості за кредитним договором, який становить загалом 6 913 грн. 90 коп. (3 752 грн. 81 коп. + 3 161 грн. 09 коп.), суд вважає необґрунтованим і беручи до уваги визначені у пункті 8.6 Умов правила нарахування штрафу приходить до висновку про необхідність стягнення його у розмірі 595 грн. 70 коп. (250 грн. 00 коп.+ (6 913 грн. 90 коп. х 5%).

Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту, процентів та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 20 жовтня 2009 року, становить 7 509 грн. 60 коп. (3 752 грн. 81 коп. + 3 161 грн. 09 коп. + 595 грн. 70 коп.).

Відповідно суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 378 грн. 53 коп. (7 509 грн. 60 коп. х 1600 грн. 00 коп. /31 741 грн. 96 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (адреса реєстрації: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 20 жовтня 2009 року у розмірі 7 509 (сім тисяч пятсот девять) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 378 (триста сімдесят вісім) гривень 53 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко