№ 70544991, 23.11.2017, Lviv District Administrative Court

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року справа № 813/1340/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

судді Хоми О.П.

судді Сакалоша В.М.

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч нормам трудового законодавства позивача звільнено без досягнення згоди щодо дати припинення трудового договору. 01 березня 2016 ОСОБА_1 написав адресовану голові Державної екологічної інспекції України ОСОБА_4 заяву про звільнення за угодою сторін, однак, у цій заяві я не вказав будь-якої дати припинення трудового договору, а це означає що ні про яке досягнення згоди мова йти не може.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що згода роботодавця з побажанням працівника і є двосторонньою домовленістю, що за своєю природою є згодою сторін. Досягнення усних угод є правом працівників і роботодавців і може обмежуватися лише нормами , прямо передбаченими законодавством. В даному випадку написання ОСОБА_1С заяви на звільнення та погодження на це роботодавця (як наслідок винесення відповідного наказу) і є взаємною згодою сторін. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи позивача та представника позивача і відповідачів, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

16 червня 2014 року ОСОБА_1 наказом Державної екологічної інспекції України № 168-о від 13 червня 2014 року, призначено на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України.

Наказом Державної екологічної наказом Державної екологічної інспекції України № 90-о від 16 березня 2016 року позивача звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається з наказу підставою для прийняття такого рішення Державна екологічна інспекція України вважає заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2016 року, а також погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2016 року та Львівської обласної державної адміністрації від 14 березня 2016 року.

Вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 слід мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється. Визначення ж дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, відсутність належного волевиявлення не дає підстав вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі проста згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення, також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін).

З огляду на обставини, зокрема, відсутність дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 щодо його звільнення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а також враховуючи не досягнення між позивачем та відповідачем згоди з основних умов угоди про припинення трудового договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним, його скасування та поновлення позивача на раніше займаній посаді.

В подібних правовідносинах таку правову позицію зайняв Вищий адміністративний суд України (рішення у справі №К/800/19415/14 від 14.06.2014, № К/800/19069/14 від.10.06.2014, №К/800/16342/17 від 26.05.2017).

Стосовно психологічного тиску на ОСОБА_1 подати заяву на звільнення, то призначення непланових перевірок, не можна вважати примусом до зазначеної дії. Про таке йдеться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 63390 (шістдесят три тисячі триста дев'яносто) грн 78 копійок суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках". До яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з довідкою відповідача середньомісячна заробітна плата, становила 3297 грн.

З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути 63390 (шістдесят три тисячі триста дев'яносто) грн 78 копійок (розмір середньоденної заробітної плати 149,86грн) х (кількість 423 дні вимушеного прогулу) = 63390,78 грн.

Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

За наведених обставин, суд вважає що позов підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 24, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 16 березня 2016 року № 90-о в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Лвівській області від 16 березня 2016 року № 29-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 з 17 березня 2017 року на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 63390 (шістдесят три тисячі триста дев'яносто) грн 78 копійок.

Постанову суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3297 (три тисячі двісті дев'яносто сім) гривень звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.11.2017.

Головуючий суддя Р. М. Брильовський

Суддя В.М. Сакалош

Суддя О.П. Хома