Decision № 70516981, 20.11.2017, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради в якому просило суд зобов'язати відповідача прийняти від позивача виконані роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський шлях за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-1 від 25.07.2016 шляхом підписання актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), а саме: акт № 4 на суму 5600107,63 грн., акт № 5 на суму 1296507,26 грн. та акт № 6 на суму 24293,59 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог – т. 3 а. с. 63-64).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що згідно п.п. 6.1.2. п. 6.1. договору, замовник зобов’язаний приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3). Замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ- 2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. У разі якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, замовник може відстрочити оплату цих робіт, (п. 4.4. та 4.6. договору). Отже, прийняти виконанні підрядником роботи шляхом підписання актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) є обов’язком замовника, згідно з умовами укладеного сторонами договору, редакція якого була запропонована самим відповідачем. Одночасно з цим, відповідно до підпункту 6.1.3.1. п.п. 6.1.3. п. 6.1. договору, замовник зобов’язаний по мірі надходження коштів та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Таким чином, на думку позивача, виходячи із аналізу вказаної умови договору, право вимагати повної оплати по договору у підрядника (позивач у справі) виникає виключно після підписання замовником (відповідач у справі) актів виконаних робіт по формі КБ-2в, КБ-3, в зв’язку з чим належним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду із позовною заявою про присудження виконання обов’язку в натурі шляхом зобов’язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2017 у справі №922/4783/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017, зобов'язано Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" виконані роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський шлях за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-1 від 25.07.2016 шляхом підписання актів виконаних робіт (№ КБ-2в, № КБ-3), а саме: акт № 4 на суму 5600107,63 грн., акт № 5 на суму 1296507,26 грн. та акт № 6 на суму 24293,59 грн.

Не погодившись з наведеними судовими рішеннями, Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 922/4783/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2017 у справі №922/4783/16 касаційна скарга Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради була задоволена частково; рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі №922/4783/16 були скасовані, а справу №922/4783/16 було передано до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2017 для розгляду справи №922/4783/16 визначено суддю Погорелову О.В.

Ухвалою суду від 05.10.2017 справа була призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2017 о 09:30.

15.11.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням вказівок, що містяться у постанові ВГСУ від 13.09.2017, в яких позивач наполягає на задоволенні позову. Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

15.11.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з урахуванням постанови ВГСУ від 13.09.2017, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.11.2017 до 20.11.2017 до 10:45.

20.11.2017 від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі. Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 20.11.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача після перерви у судове засідання 20.11.2017 не з'явився, причину неявки не повідомив.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.07.2016 між позивачем та відповідачем був укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти №2507-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується у 2016 - 2017 роках виконати роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський шлях (згідно з ДК 021:2015 45213000-3 - будівництво торгових будівель, складів і промислових будівель, об'єктів транспортної інфраструктури) відповідно до проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти ці роботи та оплати ти їх.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору). Ціна договору становить 9463480,80 грн. (п. 3.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№КБ-2в. КБ-3) або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі Постанов КМУ від 27.12.2001 №1764 із змінами і від 23.04.2014 №117 на термін не більше 3 місяців.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 4.6. договору, якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, замовник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків підрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього замовник перераховує утримані суми.

Згідно п.п. 6.1.2. п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3). Підпунктом 6.1.3.1. п.п. 6.1.3. п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний по мірі надходження коштів та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Пунктом 11.1. договору передбачено, що розірвання договору можливе тільки за згодою сторін або за рішенням суду, а у випадках встановлених п. 5.4. договору, можливо розірвання договору в односторонньому порядку, якщо підрядник на протязі місяця, а для сезонних робіт - тижня, не розпочне роботи.

Положеннями пункту 7.1. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором та порядок урегулювання суперечок визначається Цивільним і Господарським кодексами України, положеннями Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 № 668 із змінами, та іншими нормативними актами, що регулюють ці питання.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2016 на виконання умов договору, відповідачем було здійснено авансовий платіж в розмірі 2833000,00 грн. (30% від вартості річного обсягу робіт обумовленого в п.4.9. договору), який було використано позивачем на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів.

Отриманий авансовий платіж було використано позивачем на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.08.2016 №1649, №1650, від 04.08.2016 №1660, №1664, №1666, від 05.08.2016 №1671, від 17.08.2016 №1723, №1724, №1726, №1727, №1728, №1729, від 18.08.2016 №1736, від 26.08.2016 №1766, від 14.09.2016 №1811, від 16.09.2016 №1817, №1818, від 23.09.2016 №1857 та бухгалтерською довідкою про вартість використаних грошових коштів, які надійшли у вигляді авансу для виконання робіт по договорам №2507-1 та №2507-2 від 25.07.2016.

ТОВ "СК СТС" в особі директора ОСОБА_2 було передано замовнику на підписання акти виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) по договору №2507-1 від 25.07.2016 по об'єкту з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський шлях, яка була отримана Замовником в особі ОСОБА_3, що підтверджується копією реєстру документів.

Втім, відповідач відмовляється від прийняття виконаних позивачем робіт за договором та від підписання актів виконаних робіт.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Скасовуючи попередні рішення судових інстанцій у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, у своїй постанові від 13.09.2017 Вищий господарський суд України зазначив, що розглядаючи справу, господарські суди не досліджували питання чи призводить вимога позивача про зобов'язання прийняти роботи шляхом підписання актів виконаних робіт до поновлення порушених прав; чи є заявлений позивачем позов позовом про захист права або позовом про встановлення юридичного факту; чи може виступати така позовна вимога самостійним предметом спору і відповідно способом захисту або підлягає встановленню лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне (зокрема: про стягнення заборгованості за виконані роботи, тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма встановлює об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У письмових поясненнях, наданих до суду, позивач наголошував на тому, що обраний ним спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач, а саме: отримати підписанні акти виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) за договором про закупівлю робіт за державні кошти №2507-1 від 25.07.02016. Позивач вважає, що таким чином буде припинене порушення його прав та усуне виникнення негативних наслідків порушення його прав в подальшому та позовною вимогою в даній справі є саме присудження виконання обов’язку в натурі шляхом зобов’язання вчинити дії, а не стягнення грошових коштів за виконані роботи по договору.

Разом з тим, обґрунтовуючи обраний спосіб захисту позивач вказує на те, що право вимагати повної оплати по договору у підрядника (позивач у справі) виникає виключно після підписання замовником (відповідач у справі) актів виконаних робіт по формі КБ-2в, КБ-3, в зв’язку з чим належним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду із позовною заявою про присудження виконання обов’язку в натурі шляхом зобов’язання вчинити дії. Також позивач вказує на те, що передумовою остаточного розрахунку замовника з підрядником та безпосереднім обов'язком замовника, є прийняття виконаних підрядником робіт шляхом підписання актів виконаних робіт (№№КБ-2в, КБ-3).

Суд не може погодитись з такою думкою позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

Відповідно до п. 1.1 спірного договору, підрядник зобов'язується у 2016 - 2017 роках виконати роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавський шлях (згідно з ДК 021:2015 45213000-3 - будівництво торгових будівель, складів і промислових будівель, об'єктів транспортної інфраструктури) відповідно до проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти ці роботи та оплати ти їх.

Тобто, кінцевою метою укладання спірного договору підряду з боку замовника було - отримання індивідуалізованого результату праці підрядника, а з боку підрядника - отримання оплати з свою працю, а не отримання підписаних актів виконаних робіт.

Згідно із ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Однак, акт виконаних робіт не містить наведених характеристик, а лише являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, виконання позивачем певних робіт та підстав для їх оплати відповідачем, що може бути враховано в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки.

Отже, предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання акту виконаних робіт, оскільки такий акт підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів (виконання позивачем робіт за договором), які входять до підстав позову.

Предметом позову може бути матеріально - правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача прийняти від позивача виконані роботи з реконструкції трамвайної колії по майдану Павлівському та майдану Пролетарському від вул. Університетської до вул. Полтавських шлях по договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 2507-1 від 25.07.2016 шляхом підписання актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), а саме: акта №4 на суму 5600107,63 грн., акта № 5 на суму 1296507,26 грн. та акта № 6 на суму 24293,59 грн., не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Зобов’язання особу підписати акт виконаних робіт фактично лежить в площині її особистого волевиявлення, а тому даний предмет позову у вигляді зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт не може бути виконаний шляхом державно-примусової діяльності та не підпадає під спосіб захисту, передбачений в п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України (примусове виконання обов'язку в натурі).

Як зазначалося вище, порушення цивільного права чи цивільного інтересу хоча і підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позовна вимога, заявлена позивачем, не може бути самостійним предметом спору і відповідно способом захисту та підлягає встановленню лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне (зокрема: про стягнення заборгованості за виконані роботи, тощо).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 24 листопада 2017 року.