Court ruling № 70512380, 20.11.2017, Komunarskyi District Court of Zaporizhzhia City

Справа №333/6785/17

Пр. № 2/333/2946/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позову без руху

20 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Наумова І.Й., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей,-

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла на розгляд позовна дана позовна заява ОСОБА_1, в якій заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.

Суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України, позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, імя (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий, зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, перелік документів, що додаються до заяви.

Згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

В порушення вимог законодавства України до позовної заяви позивачем долучено ксерокопію квитанції про сплату судового збору в розмірі 640 грн.

Згідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно дочастини другоїстатті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбаченіЦивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Є недопустимим надання в якості доказу сплати судового збору ксерокопії квитанції, відповідність оригіналу якої міг би завірити суддя, а також неможливо оригінал квитанції повернути платнику збору із залишенням у справі копії квитанції.

Згідно абз.2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В порушення даних вимог, позивачем не додано оригінал квитанції про сплату судового збору за пред’явлення позовних вимог немайнового характеру про визначення місця проживання малолітніх дітей в розмірі 640 грн..

Позивачем заявлено вимогу про визначення місце проживання малолітніх дітей, при цьому не зазначено орган опіки та піклування (участь якого є обов’язковою під час судового розгляду даної категорії справ) в якості третьої особи.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст.121 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-121 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Таким чином позивачу необхідно надати суду оригінали квитанції про сплату судового збору за пред’явлення двох позовних вимог немайнового характеру, а також зазначити в якості третьої особи орган опіки та піклування.

Керуючись ст.ст.118, 119-121 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків в строк, який не перевищує п»яти днів з дня отримання ним ухвали.

Розяснити позивачу, якщо у визначений строк недоліки не будуть усунуті, заява на підставі ст. 121 ч. 2 ЦПК України вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя: ОСОБА_3