Court ruling № 70485104, 16.11.2017, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/36467/17

Провадження № 2/761/7624/2017

У Х В А Л А

16 листопада 2017 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс»; Третя особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Яна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання недійними договорів та звернення стягнення на майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс» про визнання недійними договорів та звернення стягнення на майно.

Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожен має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст.119 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява серед іншого повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

У пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».

Так, зміст позовної заяви свідчить, що Позивачем не викладені обставини щодо обґрунтування підстав та предмету позову, тобто, які саме суб»єктивні права останнього порушені, якими саме діями Відповідачів з приводу даного предмету спору.

Отже Позивачем не розкритий зміст порушеного права, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів, оскільки підставою для визнання протиправним рішення є конкретні обставини, які свідчать про порушення прав сторони.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду Позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Відтак позовні вимоги підлягають уточненню, оскільки з прохальної частини позовної заяви не вбачається, яким спосіб захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, обраний Позивачем.

Оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, конкретизувати позовні вимоги до кожного з відповідачів по справі, зміст яких відповідав би розгляду в порядку цивільного законодавства, зокрема які права, свободи чи інтереси були порушені, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який він просять застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин в обґрунтування заявлених вимог.

Крім того у відповідності до ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Як роз'яснено в абз. 2 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 р., якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 3 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Як вбачається з позовної заяви, позов поданий за місцем проживання Позивача, проте, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у Шевченківському районі міста Києва суду не надано.

Оскільки Відповідачі не проживають та мають місцезнаходження у Шевченківському районі м. Києва, з метою недопущення порушення прави підсудності даної справи, позивачу слід надати до суду документи, які б належним чином підтвердження свого зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) за адресою: м. Київ, Перемоги, 21, кв. 144.

Отже, зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Ч.1 ст.121 ЦПК України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст.119,120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 119-121 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс»; Третя особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Яна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання недійними договорів та звернення стягнення на майно - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків терміном п'ять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Осаулов А.А.