Court ruling № 70446549, 23.11.2017, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/6045/17

УХВАЛА

23 листопада 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду - Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання протиправним свідоцтва про шлюб та зобов'язання анулювати акт цивільного стану, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану в якому позивач просить:

- визнати протиправно видане свідоцтво про шлюб 09.03.2006 року НОМЕР_1, ВРАГС Біляївки, за недооформленим актовим записом про шлюб № 26 від 19.06.1982 року Великодальницької сільради на ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в наслідок порушення умов реєстрації шлюбу та правил оформлення актових записів з часу його складання з 19.06.1982 року, с зобов'язанням їх анулювання Біляївським міськрайонним відділом Державної реєстрації актів цивільного стану;

- спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 та тестя ОСОБА_4 про нібито його шлюб.

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 107 КАС України, суд приходить до висновку, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є те, що вона повинна містити у собі публічно - правовий спір.

Як вбачається, з поданого адміністративного позову ОСОБА_1 просить - визнати протиправно видане свідоцтво про шлюб 09.03.2006 року НОМЕР_1, ВРАГС Біляївки, за недооформленим актовим записом про шлюб № 26 від 19.06.1982 року Великодальницької сільради на ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в наслідок порушення умов реєстрації шлюбу та правил оформлення актових записів з часу його складання з 19.06.1982 року, с зобов'язанням їх анулювання Біляївським міськрайонним відділом Державної реєстрації актів цивільного стану;

- спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 та тестя ОСОБА_4 про нібито його шлюб.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Частиною 1 ст. 1 Сімейного кодексу України встановлено, що Сімейний кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Отже, зазначені вище вимоги у даній справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 2 грудня 2014 року у справі № 21-530а14.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України позовна суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 17, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання протиправним свідоцтва про шлюб та зобов'язання анулювати акт цивільного стану.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Суддя Потоцька Н.В.