№ 70412839, 13.11.2017, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2017 р. Справа № 802/1582/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Лучинського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: державного реєстратора Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Мазур Юлії Степанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк"

про: визнання дій неправомірними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_3 до державного реєстратора Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Мазур Юлії Степанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що державний реєстратор Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Мазур Юлія Степанівна протиправно зареєструвала за ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" право власності на квартиру АДРЕСА_1. Тому позивач звернулась до суду та просить визнати протиправним та скасувати рішення.

У судовому засіданні представник позивача заявлений адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Державний реєстратор Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Мазур Ю.С. у судове засідання не з'явилась, проте надала заяву у якій просила відмовити у задоволенні адміністративного позову та розглянути справу без її участі. Зокрема зазначила, що під час вчинення дій щодо проведення державної реєстрації 19 червня 2017 року були неухильно дотримані всі вимоги чинного законодавства.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зокрема, зазначив, що ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" було подано повний пакет документів до державного реєстратора на підставі чого прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, відтак, державний реєстратор діяла у спосіб та відповідно до положень чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, оцінивши надані докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

29 листопада 2007 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) як майновий поручитель ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № 5861289 (а.с. 18-20).

Пунктом 1.1. зазначеного договору визначено, що Іпотекою за цим договором забезпечується виконання всіх зобов'язань громадянина України ОСОБА_6 перед Іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними кредитного договору № 5861116 від 29 листопада 2007 року, згідно з яким Іпотекодержатель зобов'язався в порядку та на умовах передбачених Кредитним договором надати ОСОБА_6 кредит, а ОСОБА_6 зобов'язався повернути кредит в розмірі 176700,00 грн., а також сплатити на користь Іпотекодержателя проценти за користування кредитом, пені, штрафи, та всі інші суми передбачені Кредитним договором.

Предметом Іпотеки за цим договором є наступне майно: квартира, загальною площею 139,5 кв. м., житловою площею 98,7 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2

На момент укладення зазначеного договору на предмет Іпотеки накладено заборону і він знаходиться в іпотеці відповідно до Іпотечного договору від 16 січня 2007 року укладеного між Іпотекодавцем та попереднім іпотекодержателем ЗАТ "ОТП".

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

У разі порушення умов Кредитного договору та /або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої обов'язки, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання не більш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та/або чинного законодавства України.

Після прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодавець зобов'язаний на письмову вимогу Іпотекодержателя добровільно звільнити предмет Іпотеки та максимально сприяти його звільненню іншими особами протягом 14 календарних днів з дня отримання такої вимоги, незалежно від факту наявності чи не наявності іншого житла для проживання, можливості чи неможливості придбати або найняти інше житло.

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" звернулось до державного реєстратора Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Мазур Юлії Степанівни із заявою про державну реєстрацію права власності ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2

19 червня 2017 року державним реєстратором Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Мазур Юлією Степанівною прийнято рішення № 35743047 про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Перший Український Міжнародний банк".

Даючи правову оцінку заявленим позовним вимогам суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року.

Відповідно до Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави для проведення реєстрації права власності та інших речових прав.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п. 4.7 договору іпотеки № 5861289 від 29 листопада 2007 року у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмет іпотеки у свою власність про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов'язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухому майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до положень ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Отже, суд дійшов висновку, що договір іпотеки № 5861289 від 29 листопада 2007 року та зазначене чинне законодавство містять вичерпний перелік випадків, за яких право власності на предмет іпотеки переходить до ПАТ "Перший Український Міжнародний банк".

Згідно до ч.1 ст. 35 та ст. 36 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Судом встановлено, що позивач перестав виконувати свої зобов'язання за зазначеним кредитним договором у зв'язку з чим ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" надіслав ОСОБА_6 вимогу вих. 1560/1 від 09 вересня 2015 року та ОСОБА_3 вимогу вих. № 1560 від 09 вересня 2015 року (попередження стосовно ухвалення рішення ПАТ "Перший український міжнародний банк" про прийняття предмету іпотеку у свою власність) (а.с. 63,67). Зазначені вимоги отримані ОСОБА_6 та ОСОБА_3, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Разом з тим, позивач вимогу не виконала, порушення не усунула, у зв'язку із чим у ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також судом встановлено, та не спростовано позивачем, що ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" вжито усіх заходів щодо вручення вимог про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1 копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2. документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3. заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Судом встановлено, що у відповідності до вищезазначених вимог заявником під час проведення реєстраційних дій був наданий в повному обсязі передбачений пакет документів.

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що реєстратор мав перевірити достовірність інформації, наявність письмових вимог щодо усунення порушень зобов'язань на протязі 30 днів, однак не зробив, що свідчить про те, що державний реєстратор провела реєстрацію без дотримання вимог закону.

Однак, суд з даними твердженнями представника позивача не погоджується з огляду на наступне.

Як випливає із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" надіслав на адресу ОСОБА_6 вимогу вих. 1560/1 від 09 вересня 2015 року та ОСОБА_3 вимогу вих. № 1560 від 09 вересня 2015 року (попередження стосовно ухвалення рішення ПАТ "Перший український міжнародний банк" про прийняття предмету іпотеку у свою власність) (а.с. 63,67). Зазначені вимоги отримані ОСОБА_6 та ОСОБА_3, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Щодо тверджень представника позивача, що державним реєстратором не перевірено наявність обтяження у вигляді арешту накладеного постановою державного виконавця Білоконь Р.П. від 16 червня 2017 року на все майно боржника ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта індексний номер документа: 89929537, станом на 19 червня 2017 року державним виконавцем був накладений арешт на все нерухоме майно, окрім іпотечного, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с. 58).

Відтак, суд дійшов висновку, що державний реєстратор Мазур Ю.С. під час вчинення державної реєстрації від 19 червня 2017 року діяла у спосіб та відповідно до положень чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Суд відмічає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 КАС України, які б доводили про протиправність прийнятого рішення від 19 червня 2017 року про реєстрацію права власності ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3.

З урахуванням вимог ст. 94 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна