Decision № 70348667, 13.11.2017, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за участю представників сторін:

позивача: Найдьонова О.Г. (договір про надання правової допомоги б/н від 30.05.2017 р.);

Янушевич П.М. (довіреність № 790/0/267-17 від 25.09.2017 р.);

Шаповалова Ю.Г. (посвідчення № 76 від 05.01.2015 р.);

відповідача: ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги б/н від 01.11.2017 р.).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр поводження з тваринами", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Чугуїв, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 20111,99 грн. боргу за договором оренди майна № 5723 від 11.03.2015 р., 364,72 грн. 3% річних, 12000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позов мотивовано з посиланням на невиконання відповідачем умов зазначеного вище договору щодо повної та своєчасної оплати на користь позивача орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.10.2017 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення та уточнення позовних вимог (вх. № 37210 від 10.11.2017 р.) в якій просить суд розглянути заявлені позивачем в межах даної справи позовні вимоги в наступній редакції: позовні вимоги за першою вимогою змінити у частині зменшення суми на надання правової допомоги у розмірі 6000 грн.; та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди майна № 5723 від 11.03.2015 р. у розмірі 29928,71 грн., з урахуванням нарахованої пені та штрафних санкцій.

Таким чином, за змістом поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача:

20111,99 грн. заборгованості за договором оренди;

364,72 грн. 3% річних за загальний період прострочення кожного з орендних платежів з 17.12.2015 р. по 17.07.2017 р.;

3452,95 грн. пені за загальний період прострочення кожного з орендних платежів з 01.11.2016 р. по 31.08.2017 р.;

6000 грн. витрат на правову допомогу;

За умовами ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки при поданні даної заяви, позивачем збільшено позовні вимоги в частині нарахування пені, та зменшено позовні вимоги в частині нарахування витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про відповідність поданої позивачем заяви вимогами ст. 22 ГПК України, а тому розгляд позовних вимог суд продовжує в редакції відповідної заяви (вх. № 37210 від 10.11.2017 р.).

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 33999 від 17.10.2017 р.), в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі з посиланням на те, що заборгованість з орендних платежів позивач просить стягнути за період, коли автомобіль, який є предметом оренди за договором, не перебував у користуванні відповідача, а був фактично вилучений позивачем, що також підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2017 р. у справі № 922/1937/16.

Позивач надав суду заперечення проти відзиву (вх. № 37209 від 10.11.2017 р.), та додаткові пояснення по справі (вх. № 37211 від 10.11.2017 р.) в яких уточнює власну правову позицію у спорі по даній справі, просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що обов'язок сплати орендних платежів відповідачем до моменту розірвання договору оренди передбачена ст. ст. 10, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; що при поверненні відповідачем орендованого майна між сторонами не підписувався акт приймання-передачі, і зазначене свідчить про наявний у відповідача обов'язок сплатити орендні платежі до моменту розірвання договору; що перебування орендованого автомобіля у позивача зумовлене тим, що відповідачем неналежним чином використовував цей автомобіль, чим завдав відповідачу збитків пов'язаних з необхідністю його ремонту, тощо.

Відповідач надав суду інший відзив на позовну заяву (вх. № 37409 від 13.11.2017 р.) в якому останній уточнює правову позицію у спорі по даній справі та, зокрема, звертає увагу суду на те, що орендований автомобіль вибув з користування відповідача 27.01.2016 р., що на думку відповідача, свідчить про безпідставність вимог позивача про сплату відповідачем орендної плати після зазначеної дати. Також відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до акту приймання послуг за договором про надання правової допомоги неможливо встановити по якій справі здійснювалась правова допомога, в акті вказано про представництво інтересів в суді на засіданнях, хоча не зрозуміло за яку кількість засідань були сплачені кошти, та чому вони були сплачені наперед, яка ціна одного засідання, тощо.

На судове засідання 13.11.2017 р. прибули представники сторін.

Представники позивача підтримують вимоги, викладені в позовній заяві, та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як орендодавецем, та відповідачем, як орендарем, за погодженням з Департаментом економіки та комунального майна, 11.03.2015 р. укладено договір оренди майна № 5732 (далі за текстом - договір; а. с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно - автомобіль АС-G 2705-ВП 6 АПЖ (ГАЗ-2705-ВП, фургон малотонажний), далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі комунального підприємства "Центр поводження з тваринами".

Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі наказу управління комунального майна та приватизації № 15 від 10.03.2015.

Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду для організації роботи з перевезення тварин.

Відповідно до п. 2.1. договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 2.3. договору, у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на Орендодавця

Відповідно до п.3.1. договору вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 113600,00 грн. станом на 02.02.2015.

Згідно з п. 4.2. Договору орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 4.5. договору орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Згідно з п. 4.8. договору, орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

На підставі умов договору актом прийому-передачі майна від 11.03.2015 року, позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування рухоме майно - автомобіль АС-G 2705-ВП 6 АПЖ (ГАЗ-2705-ВП, фургон малотоннажний), реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2012, вартістю 113600,00 грн.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, 25.01.2016 р. відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомив, що для виконання його господарської діяльності в подальшому не планує використовувати об'єкт оренди та просив розірвати договір оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р.

Як свідчить залучена до матеріалів справи нотаріально посвідчена заява ОСОБА_6 від 16.09.2016 р. (який займав посаду механіка на підприємстві позивача) орендований автомобіль ГАЗ-2705-ВП, реєстраційний номер НОМЕР_1 27.01.2016 р. відповідач пригнав на територію підприємства позивача з метою його передачі відповідачу в зв'язку з розірванням договору, передав працівнику підприємства відповідача ОСОБА_6 ключі, технічний паспорт на автомобіль та акт прийому передачі автомобіля. За наказом директора підприємства відповідача Шаповалової Ю.Г., даний автомобіль не був прийнятий працівниками підприємства відповідача за актом приймання передачі, та був перегнаний на підприємство «Ніка» з метою його технічного огляду.

Позивач в процесі розгляду даної справи факт перебування в нього орендованого автомобіля з 27.01.2016 р. не заперечує.

Додатковою угодою № 2 до договору оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р. сторони домовились розірвати даний договір з 28.01.2016 р., здійснивши належні розрахунки за договором. Проте, дана додаткова угода не була узгоджена з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

При цьому, наданий відповідачем позивачу акт-прийому передачі орендованого майна від 27.01.2016 р. останнім підписаний не був, та містить підпис лише відповідача.

Як зазначає позивач, не підписання зазначеного акту мало місце в зв'язку з необхідністю встановлення технічного стану автомобіля, який використовувався відповідача.

Позивачем було проведено технічний огляд предмету оренди - автомобіля АС-G 2705-ВП 6 АПЖ (ГАЗ-2705-ВП, фургон малотоннажний) реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2012, на спеціалізованому СТО "НИКа". Під час огляду автомобіля було виявлено несправності (дефекти), що знижують ефективність його експлуатації за призначенням, та потребують ремонту або заміні.

Відповідно до рахунку - фактурі № Д/1-000020 від 30.01.2016 року, попередня вартість відновлювальних робіт склала 19532,76 грн.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, відповідача звернувся до позивача з листом від 03.02.2016 р. в якому просив лист від 25.01.2016 р. про розірвання договору оренди, акт прийому-передачі орендованого майна вважати недійсними в зв'язку з необхідністю подальшого використання орендованого автомобіля.

04.02.2016 року, від відповідача на ім'я заступника директора Департаменту економіки та комунального майна, начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, надійшло повідомлення щодо відсутності намірів щодо дострокового припинення дії Договору оренди.

Листом від 05.02.2016 р. відповідач просив позивача припинити нарахування орендної плати на час перебування автомобіля у позивача та виконання останнім його капітального ремонту, а також погодився на часткову оплату виконаного ремонту яку можна віднести до поточного.

Листом від 05.02.2016 р. № 98 позивач звернувся до відповідача з вимогою усунути погіршення предмету оренди - автомобіля ГАЗ-2705-ВП, реєстраційний номер НОМЕР_1 27.01.2016 р., а саме, сплатити роботи, визначені в рахунку - фактурі СТО "Ніка" № Д/1-000020 від 30.01.2016 року, та після цього підписати акт приймання-передачі автомобіля.

Відповідач даних вимог позивача не виконав.

Листом від 24.02.2016 р. відповідач в зв'язку з продовженням дії договору оренди вимагав від позивача повернути йому автомобіль для проведення господарської діяльності.

Однак, як свідчать матеріали справи, зазначені вимоги відповідача позивачем виконані також не були.

Листом від 05.07.2017 р. відповідач зазначив про безпідставність вимог позивача про нарахування орендної плати за період після 27.01.2016 р., оскільки орендований автомобіль з цього часу перебуває у позивача, і останній відмовляється його повернути.

Позивач листом вих. № 176 від 26.02.2016 р.. звернувся до відповідача з пропозицією достроково припинити дію Договору шляхом укладення додаткової угоди до Договору оренди майна № 5732 від 11 березня 2013 року з метою приведення відносин між сторонами у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Позивач за свій рахунок відремонтував автомобіль, сплативши за ремонт останнього 24011,28 грн.

Проте, відповідач на пропозицію достроково припинити дію Договору оренди майна № 5732 від 11 березня 2015 року не відреагував, витрати по сплаті ремонтних робіт вказаного автомобіля не відшкодував позивачу.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом до відповідача в межах справи 922/1937/16.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2017 р. по справі № 922/ 1937/16 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди майна № 5723 від 11.03.2015, укладений між позивачем та відповідачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 24011,28 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2680,08 грн. та 6223,70 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 р. зазначене вище судове рішення від 27.02.2017 р. по справі № 922/ 1937/16 залишено без змін.

Оскільки судове рішення про розірвання договору оренди майна № 5723 від 11.03.2015 набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку, тобто 11.05.2017 р. позивачем здійснено нарахування відповідачу орендної плати за договором до зазначеної дати. Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 01.01.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 429,83 грн. та з урахуванням проведених відповідачем в подальшому часткових оплат, станом на 11.05.2017 р., склала 20111,99 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з останнього 364,72 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 17.12.2015 р. по 17.07.2017 р.

та 3452,95 грн. пені.

Також позивач вказує, що в зв'язку з необхідністю відновлення свого порушеного права, позивач був змушений звернутися до адвоката Найдьонової Олени Григорівни (свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1227 від 08.06.2012), з якою уклав договір про надання правової допомоги б/н від 30.05.2017 р. Позивач вказує, що на виконання умов зазначеного договору він сплатив на користь адвоката 6000 грн., які в зв'язку з цим, також просить стягнути з відповідача на свою користь.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами п.п. 1, 5 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Пунктом 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За умовами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Пунктами 1, 3-4 ст. 13 цього ж закону передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Пунктом 1 ст. 19 ЦК України передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 762 Цивільного кодексу України на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату. Аналогічні приписи встановлено Законом України "Про оренду державного і комунального майна".

Разом з тим, п. 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, за приписами цих норм, обов'язок внесення орендної плати безумовно пов'язаний з фактичним отриманням послуги з користування визначеним договором майном.

При цьому, необхідною мірою для застосування до певних правовідносин положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є існування наступних обставин обставин: присутність орендних відносин; передбачений договором або законодавством обов'язок сплачувати орендну плату за користування майном на протязі певного терміну; наявність обставин, які унеможливлюють використання об'єкта оренди; існування таких обставин поза волею орендаря; волевиявлення орендаря (користувача) щодо використання майна.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р. дійсно передбачено обов'язок відповідача сплачувати на користь позивача орендну плату за користування автомобілем, який передано в оренду за весь час дії договору, як про це правомірно зазначає позивач.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, та не заперечується позивачем, з 27.01.2017 р. автомобіль, який є предметом оренди за договором оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р., перебував у розпорядженні не орендаря, а орендодавця - позивача у даній справі.

Зокрема, як свідчить залучена до матеріалів справи нотаріально посвідчена заява ОСОБА_6 від 16.09.2016 р. (який займав посаду механіка Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами") орендований автомобіль ГАЗ-2705-ВП, реєстраційний номер НОМЕР_1 27.01.2016 р. працівник орендаря - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пригнав на територію Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" з метою його передачі останньому в зв'язку з розірванням договору, передав працівнику Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" ОСОБА_6 ключі, технічний паспорт на автомобіль та акт прийому передачі автомобіля. За наказом директора Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" Шаповалової Ю.Г., даний автомобіль не був прийнятий працівниками підприємства за актом приймання передачі, проте був забраний працівником Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" ОСОБА_6 у працівника орендаря - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та був перегнаний на СТО «Ніка» з метою його технічного огляду.

В подальшому, отримавши в розпорядження автомобіль, позивач підписав зі свого боку додаткову угоду № 2 до договору оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р. згідно з якою домовився розірвати даний договір з 28.01.2016 р., здійснивши належні розрахунки за договором, тобто власними конклюдентними діями підтвердив намір припинити договірні зобов'язання з 28.01.2016 р. Проте, оскільки дана додаткова угода не була узгоджена з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, договір не був розірваний.

З 27.01.2016 р. автомобіль, що є предметом оренди за договором, утримувався у позивача, останній, як свідчать матеріали справи, ініціював проведення технічного огляду автомобіля, замовляв проведення експертного дослідження з метою виявлення технічних несправностей, яких зазначав цей автомобіль в результаті неналежного його використання з боку відповідача, за своєю ініціативою провів його ремонт, тощо.

Відповідні вимоги відповідача щодо повернення йому автомобіля, що є предметом оренди за договором, зокрема викладені в листі від 24.02.2016 р., позивач не виконав, та автомобіль відповідачу не повернув.

Як зазначають сторони, зазначене мало місце в зв'язку з тим, що відповідач порушив істотні умови договору оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р. щодо утримання автомобіля в належному технічному стані, не проводив його поточний ремонт, здійснив переобладнання, чим завдав позивачу збитків пов'язаних з необхідністю проведення ремонту цього автомобіля.

Обставини щодо фактичного перебування автомобіля у розпорядженні позивача з 27.01.2016 р. додатково підтверджуються директором Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" Шаповаловою О.Г. в судовому засіданні 13.11.2017 р.

В подальшому, з посиланням на зазначені обставини, позивач в межах справи № 922/1937/16, що розглядалася господарським судом Харківської області, вимагав розірвати цей договір та стягнути заподіяні збитки.

Таким чином, починаючи з 27.01.2016 р. автомобіль, який є предметом оренди з договором оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р. вибув з володіння відповідача, та фактично перебував у розпорядженні позивача, який відмовлявся його передати відповідачу, в т.ч. на вимоги останнього, всупереч наявності діючих на той час договірних відносин з останнім з приводу оренди автомобіля, які були припинені лише 11.05.2017 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що орендоване майно з часу переходу його в розпорядження позивача 27.01.2016 р. не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає, що є достатнім для застосування до спірних правовідносин п. 6 ст. 762 ЦК України, звільнення останнього від обов'язку вносити орендну плату за весь час, коли орендований автомобіль не міг ним використовуватися, та свідчить про безпідставність вимог позивача про її оплату після зазначеної дати.

Разом з тим, як свідчать довідка позивача про стан взаєморозрахунків за договором оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р. за період з 01.01.2016 р. по 31.08.2017 р. станом на 27.01.2016 р. (коли орендований автомобіль перейшов в розпорядження позивача), відповідач не мав заборгованості з орендних платежів за цим договором.

Зазначені обставини зумовлюють прийняття судом рішення про відмову в задоволенні заявленого позивачем позову про стягнення 20111,99 грн. заборгованості за договором оренди.

Як наслідок, також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних нарахованих в зв'язку з простроченням останнім кожного з орендних платежів за період з 27.01.2016 р. по 17.07.2017 р., пені нарахованої в зв'язку з простроченням останнім кожного з орендних платежів за період з 01.11.2016 р. по 31.08.2017 р., а також витрат на оплату послуг адвоката.

Посилання позивача на умови укладеного між сторонами договору, який був діючим на час нарахуванням орендних платежів, положення ст. ст. 10, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» викладених вище обставин та висновків не спростовують.

Крім того, ст. 3 ЦК України передбачено, що одними з основних засад цивільного законодавства України є справедливість, добросовісність та розумність. Поданий позивачем позов вищезазначеним засадам суперечить.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 44, 49, 66-67, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2017 р.