Court ruling № 70337422, 03.11.2017, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

пр.№2/759/5743/17

ун.№759/15329/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2017 року м. Київ

суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В. вивчивши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики з урахуванням 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 р. позивач звернулась до суду із зазначеним позовом про стягнення суми позики з урахуванням 3% річних.

03.11.2017 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Дослідивши подану суду заяву суд дійшов висновку про те, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення може будь яким чином утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

У заяві представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики з урахуванням 3% річних відмовити.

Копію цієї ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів.

Суддя: