
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
____________________
УХВАЛА
15.11.17 Справа № 914/1483/17
Суддя Львівського апеляційного господарського суду Галушко Н.А.
розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» № 10-9/16006 від 06.11.2017 про поновлення строку для подання апеляційної скарги
на рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2017
у справі №914/1483/17
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Стрий, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОСЕРВІС ПЛЮС", м. Львів
про стягнення заборгованості в сумі 442 468,63 грн.
В С Т А Н О В И В:
15.11.2017 до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» № 10-3/16005 від 06.11.2017 на рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2017 у справі №914/1483/17
У клопотанні, доданому до апеляційної скарги, скаржник просить поновити строк на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що про існування вказаного рішення ПАТ « ВіЕс Банк» дізналося лише 25.10.2017 - з моменту отримання Постанови ВП №54816972 від 13.10.2017 про арешт коштів відповідача.
Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого суду протягом 10 днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
В ч.1,2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України N 9-зп від 25 грудня 1997 року щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України вказано, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
У справі "Скорик проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що "відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них".
Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку, оцінивши доводи, наведені в даному клопотанні, суд дійшов висновку про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст.ст. 86,93 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
Поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» № 10-3/16005 від 06.11.2017 на рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2017 у справі №914/1483/17
Суддя Галушко Н.А.
The court decision No. 70285359, Lviv Commercial Court of Appeal was adopted on 15.11.2017. The procedural form is Economic, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary data easily.
This decision relates to case No. 914/1483/17. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: