Court ruling № 70211804, 09.11.2017, Kharkiv District Administrative Court

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

09.11.2017 № 820/4747/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

прокурора - Фещенко В.Л.,

представника Харківської міської ради та Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Актуаль", Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом, в якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35900046 від 29.06.2017.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, в обґрунтування якого зазначено, що спірні правовідносини пов'язані із правом власності на нежитлове приміщення та випливають із цивільно-правових відносин у сфері права власності, а отже спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю. Відповідач зазначив, що аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 №21-41а16.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі, посилаючись на те, що спірні правовідносини не пов'язані із правом власності на нежитлове приміщення, а виникли у зв'язку з тим, що відповідачем незаконно вчинено оскаржувану реєстраційну дію всупереч вимог пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Представник Харківської міської ради та Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі з підстав аналогічних, що зазначені прокурором.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Актуаль" в судове засідання не прибули, представників не направили.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16 у справі за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_6, держреєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, ДРСУ, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ТОВ "Сол-Істейт", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, зазначено, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у справі закрито.

Згідно з частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У частині 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частин 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, в тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди.

Поряд із цим, у рамках даної справи, спірні правовідносини не пов'язані із оскарженням права власності на нежитлове приміщення. Доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач вчинив оскаржувану реєстраційну дію всупереч вимог пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень без наявності визначених документів.

Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що правовідносини, які виникли у даній справі не є тотожними з тими, які розглядалися Верховним Судом України у справі №21-41а16, а відтак позиція Верховного Суду України у справі №21-41а16 не може застосовуватися під час розгляду даної справи.

Керуючись статтями 157, 160, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 14 листопада 2017 року.

Суддя А.С. Мороко