Decision № 70194676, 07.11.2017, Commercial Court of Kherson Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року Справа № 923/820/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гавзінський Е.І. - уповн. предст., 30.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, Авер'янова С.Б. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, смт. Козацьке Бериславського району Херсонської області

про стягнення 64000грн.

Описова частина рішення: Провадження у справі порушено за позовною заявою, поданою Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", з вимогою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (надалі по тексту рішення ПО "ОКУАСП") 64000грн. в якості компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Позов обґрунтовано твердженням про порушення відповідачем п. а ст.50 Закону України "Про авторське право та суміжні права" у спосіб публічного виконання музичних творів, майнові авторські права на які належать позивачу на умовах договору, у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" поданими до справи документами не доведено передачу авторських прав нерезиденту - ТОВ "Ворнер/Чаппел" від авторів творів, відповідно, відсутні докази правомочності ТОВ "Ворнер/Чаппел" на укладення ліцензійних договорів з іншими особами, зокрема, з ТОВ "Ворнер/Мьюзик Украина"; умовами договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р. позивача не наділено правом здійснювати судовий захист всіх прав на твори на території України без попередньої згоди видавника; у справі відсутні належні та допустимі докази порушення відповідачем прав суб'єкта авторського права.

Окрім того, в доповненнях до відзиву на позов (вх. № 2/378/17 від 18.10.2017р.) представник відповідача зазначив, що позивач у даній справі не є суб'єктом авторських прав в розумінні ст.7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" і в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б підтверджували факт передачі автором музичних творів авторських прав на ці твори позивачу або іншій особі, яка б в подальшому передала позивачу такі права. Представник відповідача вказує, що позивач не надав доказів, які б підтверджували порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Представник відповідача також вказує на те, що інформація, зазначена в акті фіксації №29/09/16 від 29.09.2016р. щодо звучання музичних творів, які захищаються авторськими правами, не є перевіреною та належним чином підтвердженою, а отже, сам акт фіксації не може вважатися належним доказом.

25.09.2107р. відповідач звернувся з клопотанням (вх. № 8847/17 від 25.09.2017р.) про припинення провадження у справі на підставі п.1.ч.1 ст.80 ГПК України, зазначивши, що, на його думку, позов поданий з порушенням підсудності, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Клопотання мотивоване посиланням на умови, встановлені розділом 13 ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р., яким встановлено, що договір регулюється законодавством Англії; сторони домовляються про те, що будь-який спір, який виникає на підставі або в результаті цього договору підлягає розгляду шляхом арбітражу у відповідності з регламентом Лондонського міжнародного третейського суду, що буде діяти на той час, трьома арбітрами, які призначаються згідно з цим регламентом. Місцем проведення слухань такого арбітражного розгляду є м.Лондон, Англія; процесуальним правом такого арбітражного розгляду є англійське право.

У судовому засіданні 25.09.2017р. суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання як безпідставного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Статтею 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Сторонами договору, на який посилається відповідач у клопотанні, є ТОВ "Ворнер/Чаппел" та ТОВ "ВорнерМьюзик Украина".

Предметом у справі не є спір між цими суб'єктами - сторонами договору, вони не виступають позивачем та відповідачем у цій справі, спір, що розглядається, не стосується правовідносин, які виникли у ТОВ "Ворнер/Чаппел" та ТОВ "ВорнерМьюзик Украина" на підставі укладеного ними 01.11.2014р. ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д.

Предметом розгляду даного спору є стягнення компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Тому посилання відповідача на умови названого ліцензійного договору щодо застосування законодавства Англії при розгляді цієї справи для визначення її підсудності визнаються судом помилковими.

Представник особи, яка звернулася з позовом в інтересах позивача, у кожному судовому засіданні стверджував про підставність позовних вимог та доведеність правомочності позивача на звернення за судовим захистом належних йому на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р. виключних майнових прав на об'єкти авторського права (музичні твори), порушення яких відбулось відповідачем у спосіб використання цих творів при здійсненні господарської діяльності. Також зазначав про належність наданих доказів у справі та посилався на судову практику при вирішенні подібних спорів.

18.10.2017р. відповідач звернувся з клопотанням про витребування доказів у позивача, які, на його думку, мають бути досліджені судом з метою всебічного дослідження обставин справи.

Відповідач зазначає, що документи, які заявлені до витребування, підтверджують обставини, які стали підставою для заявлення позовних вимог, проте, відповідач має сумніви у їх справжності.

Клопотання обґрунтовано неможливістю отримання документів іншим способом, ніж через звернення з клопотанням до суду.

На запитання суду про можливість надати документи представник ПО "ОКУАСП" зазначив про відсутність у нього компетенції при вирішенні цього питання.

В судовому засіданні 18.10.2017р. оголошувалась перерва до 11год. 30хв. 30.10.2017р. та було зобов'язано ПО "ОКУАСП" надати документи: оригінал ліцензійного договору № ВЧ-01112014/07-д від 01.11.2014р., статутні та реєстраційні документи ТОВ "Ворнер/Чаппелл", м.Москва, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", про що зазначено у протоколі судового засідання.

Зазначені вимоги суду ПО "ОКУАСП" не виконані.

У письмовій заяві (вх. № 9813/17 від 27.10.2017р.) та письмовому поясненні № 5 (вх. № 9812/17 від 27.10.2017р.) ПО "ОКУАСП" проти задоволення клопотання відповідача щодо витребування доказів заперечував.

У судовому засіданні 30.10.2017р. представником ПО "ОКУАСП" для огляду суду надано копії договорів № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р. та № АВ-24012014/01 від 24.01.2014р., які містяться у матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2017р. наполягав на задоволенні його клопотання про витребування доказів у позивача.

Також відповідач звернув увагу на те, що позивачем у справі є ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", а Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є лише представником позивача, проте вимога про стягнення 64000грн. компенсації заявлена на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", зазначає, що заявник не є стороною судового процесу, а тому не має права вимагати стягнення компенсації на свою користь, вважає таку вимогу неправомірною.

Відповідно до ст.38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, при цьому в клопотанні зазначається який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, а також обставини, які може підтвердити цей доказ.

Ухвалою суду від 30.10.2017р. було повторно витребувано у позивача:

- оригінал ліцензійного договору № ВЧ-01112014/07-д від 01.11.2014р., укладений між "ТОВ "Ворнер/Чаппелл", м.Москва та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" м.Київ;

- статутні та реєстраційні документи ТОВ "Ворнер/Чаппелл", м.Москва.

Цією ж ухвалою суду було зобов'язано Приватну організацію "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надати

- статутні та реєстраційні документи ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна";

- статутні та реєстраційні документи Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами".

Представник ПО "ОКУАСП" в судовому засіданні 07.11.2017р. зазначив про невиконання вимоги ухвали суду від 30.10.2017р., не надав витребуваних судом документів та вказав на наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів.

У судовому засіданні 14.09.2017р. оголошувались перерви спочатку до 25.09.2017р., потім до 11.10.2017р., до 18.10.2017р., до 30.10.2017р.

Представник ПО "ОКУАСП" в судовому засіданні 07.11.2017р. підтримав позовні вимоги заявлені в інтересах позивача ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували та просили залишити їх без задоволення з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до відзиву.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача та представників відповідача, суд встановив:

Позов у даній справі заявлено Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна".

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 №18/2011 (а.с.44).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" шляхом незаконного використання у господарській діяльності музичних творів, а саме: твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець -ОСОБА_6) та твору "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7) у приміщенні кафе - суши "ІНФОРМАЦІЯ_3" за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 (відповідач).

За твердженнями ПО "ОКУАСП" факт порушення відповідачем майнових авторських прав позивача щодо вище означених музичних творів підтверджується:

- актом фіксації № 29/09/16 від 29.09.2016р. публічного виконання музичних творів, за допомогою пристроїв, якими обладнаний заклад;

- майновими авторськими правами на означені музичні твори, які належать позивачу на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/07-д від 01.11.2014р., укладеного між "ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", а також наданими ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" деклараціями, відповідно до яких заявлена наявність у позивача майнових авторських прав на музичні твори;

- ненаданням відповідачем доказів укладання угод, які надають йому право на використання означених музичних творів.

У позовній заяві вказується, що використання відповідачем вище вказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося способом публічного виконання без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права позивача, передбачені вимогами п. "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Також у позовній заяві зазначені докази на підтвердження наявності у ПО "ОКУАСП" повноважень здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", зокрема: свідоцтво про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; ліцензійний договір № ВЧ-01112014/07-д від 01.11.2014р., укладений між "ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна"; договір від 24.01.2014 №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, укладений між ПО "ОКУАСП" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", декларація об'єктів авторського права №17 від 01.05.2016р. на твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець -ОСОБА_6) та декларація об'єктів авторського права №73 від 01.05.2016р. на твір "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7).

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник/субвидавник, позивач) укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01) (а.с. 8-17), за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору (п.2.1 Договору № АВ-24012014/01);

- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладання ПО "ОКУАСП" договорів на право використання об'єктів авторського права третім особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (п.2.2 Договору №АВ-24012014/01);

- ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими ПО "ОКУАСП" відповідно до положень статуту;

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника (п.9.2 Договору № АВ-24012014/01);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п.12.1 Договору № АВ-24012014/01).

Відповідно до змісту декларацій музичних творів № 17 та №73 від 01.05.2016р. до Договору №АВ-24012014/01 (а.с.19-20), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" отримало права від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" на музичні твори, зокрема, твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_6) та твір "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7).

Суд зазначає, що означені декларації підписані директором ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".

У графі "№ договору на підставі якого заявник/видавник отримав права" у вказаних деклараціях музичних творів № 17 та №73 від 01.05.2016р. зазначено договір № ВЧ-01112014/02-д.

В матеріалах справи наявний Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (далі - Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл".

За умовами вказаного Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д (а.с.72-78 т.1):

- ТОВ "Ворнер/Чаппелл" (далі - видавник) надає ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - субвидавник) право на використання протягом строку (як він визначений у п.11) на території (Україна) способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д);

- у випадку, коли субвидавнику стане відомо про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання тих чи інших творів, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") зобов'язаний невідкладно повідомити про це видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл"), а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати засоби судового захисту та якщо використовувати, то які (п.8.1 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на твори на території або від свого імені та (або) від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") не вправі ініціюювати від свого імені та (або) від імені видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл") судові процеси відносно будь-яких творів без отримання попереднього письмового погодження видавника (п.8.2 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д);

- строк договору починає обчислюватись з моменту його підписання та з урахуванням положень пункту 11.2, спливає 31 грудня 2014 року. При цьому сторони окремо обумовили, що договір в частині надання прав субвидавнику розповсюджується на період, попередній даті укладення договору, а саме - з 01 січня 2014 року. Сторони окремо обумовили, що видавник надає субвидавнику право вимагати та отримувати від третіх осіб будь-які види винагороди та компенсацій за використання творів, не зібраних на момент укладення договору іншими субвидавниками видавника або правовласниками творів (п.11.1 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д);

- строк договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, якщо та до тих пір поки не буде розірваний будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів. При умові отримання такого повідомлення про розірвання даний договір припиняється, починаючи з 30 червня або з 31 грудня, в залежності від того, яка дата слідує після спливу 30 (тридцяти) календарних днів (п. 11.2 Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д).

З Додатку № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д ("Роздруківка з каталогу музичних творів") (а.с.28) вбачається, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердили станом на 01.05.2016р. згідно Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д надання прав по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких: музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець -ОСОБА_6), частка правовласника (публічне виконання) 10% (п.18 вказаного додатку №1) та музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7) частка правовласника (публічне виконання) -50% (п.77 вказаного додатку №1).

З додатку № 1/2 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д (а.с.35) вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" проінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець -ОСОБА_6), частка правовласника (публічне виконання) 10% (п.18 вказаного додатку № 1/2) та музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7) частка правовласника (публічне виконання) -50% (п.77 вказаного додатку №1/2).

Крім того, вказаними Додатками № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", останнє зазначене товариство наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

Згідно вказаних Додатків № 1, № 1/2 ТОВ "Ворнер/Чаппелл" також погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на основі договору про управління майновими авторськими правами.

Суд зазначає, що ПО "ОКУАСП" та позивачем не були виконанні вимоги суду та не були надані на огляд суду оригінали додатків № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д. Окрім того, відповідачем у письмових поясненнях та у судових засіданнях неодноразово заявлялися сумніви, щодо справжності додаткової угоди №1/2 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д, оскільки її положення суперечать положенням Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, та в самому ліцензійному договорі немає жодних посилань на додаткову угоду №1/2.

Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_5 компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст.2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, предметом позову є вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", заявлені в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна ", які направлені на стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 64 000грн. за незаконне використання музичних творів.

Оцінюючи правомірність звернення до суду Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах вищевказаногопозивача, суд вказує наступне.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

До суб'єктів, які мають право на подачу позову в інтересах інших осіб частиною 1 статті 2 ГПК України віднесені державні та інші органи, прокурори, Рахункова палата.

Виходячи зі змісту положень ст.ст.1, 2, 21 ГПК України, такі суб'єкти подають позови не у власних інтересах, а з метою захисту інтересів осіб, зазначених у ст.1 ГПК України, які виступають позивачами у справі.

В даному випадку, як вбачається зі змісту позовної заяви, позов пред'явлений Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна". Однак, при цьому в прохальній частині позову заявник просить стягнути суму компенсації не на користь позивача, а на власний поточний рахунок. Тобто, фактично позов пред'явлений в інтересах заявника.

Окрім того, відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК не передбачено права однієї особи звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, заявник повинен довести наявність у нього суб'єктивного матеріального права, порушеного неправомірною поведінкою відповідача, відновлення якого має відбутися шляхом стягнення компенсації за таке порушення саме на його користь.

Як зазначалося вище, у якості доказів наявності права на пред'явлення позову в даній справі про стягнення компенсації в розмірі 64000грн. ПО "ОКУАСП" надала суду свідоцтво про облік організації колективного управління правами № 18/2011 від 24.01.2011р., договір № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. про управління майновими авторськими правами, укладений між ПО "ОКУАСП" (заявник позову, організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, видавник/субвидавник), а також ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (видавник) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, субвидавник).

Як вбачається із договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. про управління майновими авторськими правами (надалі договір), який укладений між приватною організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (заявник позову, організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, видавник), видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори надалі іменуються як "об'єкти авторського права"), які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору.

У п. 2.2 даного договору роз'яснено, що надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

За умовами п. 2.3 договору організація не використовує будь-яким способом об'єкти авторського права, права на управління якими передаються видавником за цим договором.

Згідно з п. 2.4 договору видавник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема, від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єкта авторського права на території України способами, визначеними у пункті 5.1.1 договору, у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.

До способів використання об'єктів авторського права у пункті 5.1.1 договору віднесено публічне виконання об'єктів авторського права.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 45 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.

У ст. 1 даного Закону визначено, що організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

У ч. 1 ст. 48 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Зокрема, відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

При цьому п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" визначено, що така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

В абз. 2 п. 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснено, що за наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й договорів про взаємне представництво інтересів.

Названі організації, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Спір за участю організації колективного управління може бути вирішений господарським судом без участі конкретної особи, чиї майнові інтереси представляє така організація. За необхідності господарський суд може залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (стаття 27 ГПК).

Виходячи з наведених приписів законодавства та положень роз'яснення, організація колективного управління звертається до господарського суду як позивач за захистом прав особи, чиї майнові інтереси вона представляє, за наявності документів, що підтверджують її право на звернення до суду з таким позовом. Зокрема, повноваження на подачу позову мають підтверджуватися свідоцтвом про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління, статутними повноваженнями цієї організації, договором з особою, якій належать відповідні права та документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Суд зазначає, що ПО "ОКУАСП" не були виконанні вимоги суду, відображені в протоколі судового засідання від 18.10.2017р., та вимоги ухвали суду від 30.10.2017р. і не було надано суду статутні документи ПО "ОКУАСП", а тільки свідоцтво про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011р., тому суд позбавлений можливості з'ясувати обсяг статутних повноважень даної організації.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи означене, суд наголошує, що ПО "ОКУАСП" не виконано вимоги суду та не надано статутні документи ПО "ОКУАСП".

Втім, пунктом 9.1 договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. уповноважено організацію здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку визначеному в цьому розділі.

Зокрема, у п. 9.2 договору (зміст якого наводиться судом з урахуванням перекладу змісту даного пункту російською мовою, без слова "позови") зазначено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право:

п. 9.2.1 договору - пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації;

п. 9.2.2 договору - вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника за умов отримання попередньої згоди видавника.

Згідно з п. 9.5 договору дії, визначені в пункті 9.2.2 договору організація здійснює за умов отримання попередньої письмової згоди видавника.

Таким чином, враховуючи те, що в п. 9.2.1 договору не йдеться про пред'явлення позовів, то на подачу позову згідно умов п. 9.2.2 договору необхідно отримати попередню письмову згоду видавника.

На підтвердження права на подачу позову в даній справі заявник надав суду відкритий лист ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", в якому зазначено, що в положеннях пунктів 9.2.2 і 9.5 договору не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку. Таке положення видавник вважає нікчемним з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 договору в управління організації передані виключні авторські права, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, що відповідно до вимог ч. 1 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є саме виключними майновими правами. Ці права захищаються законом в судовому порядку, про що прямо зазначено в ст.ст. 50, 52 названого Закону. Між тим, в листі зазначається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" обізнано щодо кожного випадку звернення організації із заявами (в тому числі до суду) в інтересах і щодо захисту його порушених прав і згодне з кожним таким зверненням.

Суд зазначає, що вказаний лист не містить дати його складання, а також посилання на сторін, предмет та реквізити позовної заяви в даній справі, а тому даний лист не може вважатися попередньою письмовою згодою видавника на подачу позову в даній справі.

Також, як вже зазначалося судом вище, за змістом договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. організації з управління майновими авторськими правами не надається право стягувати компенсацію за незаконне використання твору, в тому числі на свою користь.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

В даному випадку заявник не довів належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст.33, 34 ГПК України обсяг своїх повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, а також право на стягнення компенсації на свою користь.

Крім того, заявником не доведено факту належності позивачу права на використання спірних творів, не надано правовстановлюючих документів на спірні твори.

В п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

За умовами п. 3.1 договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. видавник (позивач) зобов'язується задекларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими організацією відповідно до положень Статуту (надалі "Правила декларування").

У п. 4.2 договору зазначено, що особливості декларування майнових прав на субвидані твори встановлюються Правилами декларування організації.

Субвиданими творами відповідно до п. 1.1.2 договору є оприлюднені музичні твори (з текстом чи без тексту), майнові права на які передані видавнику від нерезидента України.

На вимогу суду заявник не надав Правила декларування організації, тому суд не може встановити особливості декларування спірного твору.

На підтвердження факту декларування спірного твору заявник надав декларації об'єктів авторського права (музичних творів) № 17 та №73 від 01.05.2016р. на музичні твори, зокрема, твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець -ОСОБА_6) та твір "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7), з посиланням на номер договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014.

Права на означені музичний твори, як вказує заявник, передані позивачу за ліцензійним договором №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл", який є нерезидентом, тобто спірний твір відповідно до умов п. 1.1.2 договору є субвиданим твором.

Оцінюючи належність позивачу права на захист авторського права, суд вказує наступне.

Згідно ст. 435 ЦК України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

У відповідності до ч.2 цієї статті суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Статтею 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до умов пунктів 1.9, 2.1 ліцензійного договору видавник (ТОВ "Ворнер/Чаппелл") надає субвидавнику (товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", позивачу) право на використання протягом строку на території України способами, вказаними в договорі всіх творів, які входять до каталогу видавника, за винятком продакшн музики. Згідно з п. 1.6 ліцензійного договору продакшн музика- музикальні твори, створені для використання у фільмах, телебаченні, радіо або інших засобах аудіовізуальної інформації, які належать або підконтрольні компаніям НонСтопМьюзік Інк та Ворнер/ЧаппелЛайбраріМьюзік Лімітед.

Відповідно до п. 2.3 ліцензійного договору субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території України на умовах виключеної ліцензії, за виключенням права на здійснення постановки творів, способами, визначеними пунктами 2.3.1, 2.34 ліцензійного договору, зокрема, шляхом публічного виконання, відтворення, передачу в ефір, сповіщення по радіо або телебаченню.

Згідно з п. 2.7 ліцензійного договору субвидавник вправі надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором. При цьому субвидавник гарантував у п. 10.2 ліцензійного договору, що він не буде укладати нові та (або) вносити зміни в існуючі договори з авторськими товариствами без попереднього письмового погодження з видавником. До авторських організацій пунктом 1.4 ліцензійного договору віднесені організації по управлінню правами на колективній основі, які діють на території України.

Пунктом 8.2 ліцензійного договору передбачено, що субвидавник не вправі ініціювати від свого імені та (або) від імені видавника судові процеси у відношенні до будь-яких творів без отримання попередньої письмової згоди видавника.

З додатку № 1 "Роздруківка №8 з каталогу музичних творів" до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердили станом на 01.05.2016р. згідно Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д надання прав по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких: музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець -ОСОБА_6), частка правовласника (публічне виконання) 10% (п.18 вказаного додатку №1) та музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7) частка правовласника (публічне виконання) -50% (п.77 вказаного додатку №1).

З додатку № 1/2 до Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д (а.с. 35) вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" проінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець -ОСОБА_6), частка правовласника (публічне виконання) 10% (п.18 вказаного додатку №1/2) та музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7) частка правовласника (публічне виконання) -50% (п.77 вказаного додатку №1/2).

В абз. 3 п. 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" звернуто увагу господарських судів на те, що у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права та/або суміжних прав чи наданням дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір або об'єкт суміжних прав, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір або об'єкт суміжного права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.

Таким чином, в предмет доказування по даній справі входить встановлення первісного правовласника спірного твору (автора), фактів передачі цього права іншим користувачам, обсягу переданих (відчужених) майнових прав, а звідси - правомірність використання твору кінцевим користувачем (в даному випадку позивачем).

В п. 8.3 ліцензійного договору видавник підтвердив, що у випадку необхідності зобов'язується надати субвидавнику належним чином засвідчені правовстановлюючі документи на той чи інший твір або інші документи, необхідні субвидавнику для захисту прав на твори.

В даному випадку суду не надано правовстановлюючих документів ТОВ "Ворнер/Чаппел" на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець -ОСОБА_6), та музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець - ОСОБА_7). Каталог з переліком творів, який є додатком до ліцензійного договору, не є таким доказом.

Відповідно до п.1.1 ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р. каталог це сукупність творів, права на використання яких надані субвидавнику на умовах цього договору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником та позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що ТОВ "Ворнер/Чаппел" є суб'єктом авторського права по відношенню до об'єктів авторського права - названих вище музичних творів, обсяг цих прав, переданих безпосередньо від авторів творів, та наділено правом передавати майнові авторські права у будь-якому обсязі третім особам.

Як зазначалося вище, в п.8.1 та п.8.2 ліцензійного договору містяться обмеження щодо ініціювання від імені ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" судових процесів на захист прав на твори без отримання попередньої згоди ТОВ "Ворнер/Чаппелл".

Окрім того, означені положення ліцензійного договору дають право ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" без отримання попереднього погодження ТОВ "Ворнер/Чаппелл" лише на заходи досудового захисту прав.

Як на доказ такої згоди ПО "ОКУАСП" посилається на додаток №1/2 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р.

Суд не приймає означений додаток№1/2 як доказ повідомлення позивачем ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання тих чи інших творів, як того вимагає п.8.1 ліцензійного договору, з наступних підстав.

ПО "ОКУАСП" та позивачем не виконано вимоги ухвали суду та не надано оригінал на огляд суду додатку №1/2 до ліцензійного договору. Копія яка міститься в матеріалах справи завірена не позивачем, а ПО "ОКУАСП".

Даний додаток №1/2 не містить дати складання. Інших документів до матеріалів справи не надано. Тому неможливо здійснити висновок, чи є повідомлення саме повідомленням про порушення прав використання творів безпосередньо відповідачем ФОП ОСОБА_5, у який час вчинено порушення. Також неможливо встановити коли та у який спосіб (пошта, ел. зв'язок, факт та інше) здійснено таке повідомлення.

Відповідно до пунктів 8.1. та 8.2 про кожний випадок неавторизованого або порушуючого права використання твору ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" повідомляє ТОВ "Ворнер/Чаппелл", а ТОВ "Ворнер/Чаппелл" самостійно вирішує використовувати чи ні засоби судового захисту та які саме засоби використовувати. В свою чергу додаток №1/2 не мітить зазначення про конкретний випадок неавторизованого або порушуючого права використання твору про яке повідомило видавника ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" і яке стало підставою позову у даній судовій справі, а містить зазначення про обізнаність ТОВ "Ворнер/Чаппелл" у використанні на території України без відповідного дозволу музичних творів відповідно до переліку, у зв'язку з чим ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства с метою захисту порушеного права.

Означені положення додатку №1/2 тим самим суперечать умовам ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014р., оскільки значно розширюють повноваження ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".

Оскільки умовами договору передбачено що повідомлення позивачем ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про порушення права здійснюється до ініціювання судового захисту порушеного права, а в додатку №1/2 зазначається про не визначенні порушення прав (відсутність індифікуючих ознак), які можуть захищатися ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" в судовому порядку, то відсутні підстави вважати даний додаток №1/2 належним доказом повідомлення ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про порушення прав відповідачем.

Встановлені судом відсутність у позивача майнового права, на захист якого подано позов, а також відсутність правової підстави у заявника позову заявляти вимогу про стягнення компенсації на його користь є підставами для відмови у задоволенні позову.

За викладеного, суд вважає достатнім викладене мотивування рішення, за яким суд прийшов до висновку про відмову у позові, і відсутня необхідність у встановлені фактичних обставин, що стали підставою для заявлення позову, та дослідженні доказів, наданих на їх підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області.

Повне рішення складено 13.11.2017р.

Суддя Н.А. Павленко