Court ruling № 70099373, 30.10.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У х в а л а

30 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву Кіровоградського обласного центру зайнятості про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградського обласного центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 25 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково: визнав її звільнення незаконним та скасував відповідний наказ; поновив її на посаді; стягнув з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13 тис. 315 грн, який обчислено без урахування податків та інших обов'язкових платежів за період з 24 грудня 2015 року по 25 квітня 2016 року, а також 500 грн на відшкодування моральної шкоди; розподілив судові витрати.

Апеляційний суд Кіровоградської області 17 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 12 липня 2017 року рішення суду апеляційної інстанції скасувала та залишила в силі рішення суду першої інстанції.

05 жовтня 2017 року Кіровоградський обласний центр зайнятості звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм статті 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд зазначеного судового рішення, заявник посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року та 02 грудня 2015 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному рішенні, застосовано вказану норму матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 12 липня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для поновлення позивачки на роботі з огляду на те, що її звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням передбаченого статтею 42 цього Кодексу переважного права працівника на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. При цьому суд виходив з порушення відповідачем частини другої статті 40 КЗпП України, який при звільненні позивачки не запропонував їй інших наявних вакантних посад.

Разом з тим у наданих для порівняння ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року та 02 грудня 2015 року суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав допущення судами порушень норм ЦПК України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, порівняння наведених судових рішень не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградського обласного центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою Кіровоградського обласного центру зайнятості про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко