Court ruling № 70095941, 01.11.2017, Commercial Court of Kyiv

У Х В А Л А

За позовом: міністерства оборони України;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬПІН-ПРО";

про: визнання недійсним пункту договору та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Цицюра В.І. - за довіреністю від 24.12.2016 № 220/434/д, Лисак Л.В. - за довіреністю від 08.12.2016 № 220/407/д;

відповідача: Галенза В.В. - керівник.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Міністерство оборони України звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬПІН-ПРО" про визнання недійсним пункту договору та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15503/17. Розгляд справи призначено на 01.11.2017. Вказаною ухвалою суд зобов'язав позивача надати суду до спецчастини господарського суду м. Києва оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії:

- наказ міністра оборони України від 14.12.2007 № 686, відповідно до якого позивач в особі директора юридичного департаменту полковника юстиції Коваля Валерія Петровича уповноважує старшого офіцера групи (юридичного супроводження виконавчих проваджень) північного територіального юридичного управління майора юстиції Лисак Людмилу Володимирівну представляти інтереси позивача в судах України;

- розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 09.06.1961 № 677-0082 рс;

- розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 31.03.1962 № 408-0059 рс;

- розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 14.11.1963 № 1725-00163 рс;

- державний акт на право користування позивачем земельною ділянкою № 33;

- державний акт на право користування позивачем земельною ділянкою № 36;

- державний акт на право користування позивачем земельною ділянкою № 44;

- договір купівлі-продажу від 22.09.1992.

Ухвала про порушення провадження у справі надсилалася позивачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі позивача поштового відправлення суду. Враховуючи наведене, позивач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

До господарського суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів у департаменту охорони державної таємниці міністерства оборони України.

Вказане клопотання представника позивача судом відхилене, оскільки документи, вказані представник позивача в поданому клопотанні були витребувані судом саме у позивача ухвалою про порушення провадження у даній справі.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати вирубку лісових порід дерев на земельній ділянці колишнього військового містечка 675/1 площею 52,23 га, розташованої за адресою: с. Сантарка, Коростенського району Житомирської області.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення позову суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до ч. 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

В судовому засіданні 01.11.2017 дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду виходячи з наступного.

Приписами ст. 81 Господарського процесуального кодексу України врегульовані правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Перелік підстав залишення позову без розгляду, визначений ст. 81 Господарського процесуального кодексу України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Відтак, перш, ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний обґрунтувати дійсну неможливість розгляду спору по суті без витребуваних документів і з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем, об'єктивно оцінивши їх поважність.

Проте позивач, незважаючи на те, що ухвала господарського суду, що набрала законної сили, є обов'язковою на всій території України, не виконав викладені вище вимоги суду, а саме: не подано до суду оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії:

- наказ міністра оборони України від 14.12.2007 № 686, відповідно до якого позивач в особі директора юридичного департаменту полковника юстиції Коваля Валерія Петровича уповноважує старшого офіцера групи (юридичного супроводження виконавчих проваджень) північного територіального юридичного управління майора юстиції Лисак Людмилу Володимирівну представляти інтереси позивача в судах України;

- розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 09.06.1961 № 677-0082 рс;

- розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 31.03.1962 № 408-0059 рс;

- розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 14.11.1963 № 1725-00163 рс;

- державний акт на право користування позивачем земельною ділянкою № 33;

- державний акт на право користування позивачем земельною ділянкою № 36;

- державний акт на право користування позивачем земельною ділянкою № 44;

- договір купівлі-продажу від 22.09.1992.

Також позивачем не подано до суду обґрунтованих заяв та клопотань із зазначенням поважних причин неможливості виконати вимоги ухвали суду.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, враховуючи неможливість розгляду даного спору по суті у зв'язку із неподанням позивачем до суду документів, витребуваних ухвалою від 18.09.2017 та враховуючи відсутність правової позиції позивача з урахуванням поданого відповідачем до суду відзиву на позов, а також усних пояснень останнього.

З наведених вище підстав судом відхилені подані позивачем до суду клопотання.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Залишити позов без розгляду.

Суддя С.В. Балац